Юрій — оператор комплексу для розмінування 808 Дністровської окремої бригади підтримки. Наразі чоловік виконує завдання на Херсонщині. У бригаді служить з вересня 2024 року. До цього воював у складі 95 окремої десантно-штурмової. Про переведення та бойовий шлях військовослужбовець розповів Суспільному.За рік роботи над розмінуванням Юрій бачив чимало ракет та боєприпасів, які залишились на полях. Очищати від них землю йому допомагає комп'ютеризований комплекс, яким він керує. За його словами, машина значно полегшує завдання саперам.
"На одному полі може бути 40 ракет. Ще мені траплявся цілий танковий снаряд. Слава богу, хоч не розірвався", — розповів Юрій.
Комп'ютеризований комплекс для розмінування. Суспільне Херсон/Олександр КорняковВін вважає, що роботи для саперів на Херсонщині вистачить не на один рік. Трапляються дуже щільно заміновані ділянки. На одній із таких він за три дні здійснив 24 підриви.
"Міни були розкладені на одній локації. Я проходив комплексом і підривав їх. Перший день у мене було два підриви, другий — три, на третій — 19. Голова, звісно, після цього боліла", — згадує військовослужбовець.
Юрій — оператор комплексу для розмінування 808 Дністровської окремої бригади підтримки. Суспільне Херсон/Олександр КорняковЮрій родом з Одещини. Він батько трьох дітей. За фахом — будівельник. За два роки до початку повномасштабної війни працював вантажником на ринку. У грудні 2022-го добровільно приєднався до лав Збройних Сил України. У складі 95 окремої десантно-штурмової бригади чоловік воював на Луганському напрямку. 27 лютого 2023 року він отримав поранення під Кремінною.
"Чесно кажучи, був шок. Я навіть не зрозумів, що відбулось. Єдине, що у мене почала боліти голова, бо один уламок поцілив у шолом. Він пробив отвір розміром із монету й застряг. Я залишився живий завдяки шолому", — сказав Юрій.
Техніка саперів проходить по полю. Суспільне Херсон/Олександр КорняковПісля лікування і реабілітації військовослужбовець 9 вересня 2024 року перевівся до 808 Дністровської окремої бригади підтримки. Він розповів, що у його родині не лише він боронить Україну.
"Я проживаю зараз із жінкою, син якої служить у ДШВ. Наразі він воює під Покровськом. Мій старший брат теж пішов у сапери. Тому я не зміг сидіти вдома й вирішив приєднатися добровольцем", — розповів чоловік.
Управління комплексом — дистанційне. Суспільне Херсон/Олександр КорняковЮрій сподівається, що війна якнайшвидше закінчиться. Він бажає, щоб люди знову змогли спокійно жити та ходити вільно по землі без страху, що натраплять на міну.
"Вони пережили набагато більше, ніж ми. Я був "на нулі" і мені здається, що їм тут було гірше. От через це потрібно продовжувати виконувати свою роботу", — вважає Юрій.
