Хто керує містами в окупації зараз та чому дедалі більше високих посад обіймають вихідці з Росії, дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
У соцмережах наприкінці квітня цього року з’явилося відео, на якому тодішній окупаційний керівник Нової Каховки Віталій Гура в Парку Слави вітає місцевих жителів з Днем перемоги. А поки оператор налаштовує камеру, вимовляє кілька лайливих фраз. Російські силовики затримали його у справі про «реабілітацію нацизму» та за кілька тижнів відпустили, після чого Гура записав відео з вибаченнями.
Журналіст із Каховки Олег Батурін припускає, що так званий на той час очільник Нової Каховки міг навмисно «злити» відео в інтернет, щоб піти з посади.
«Річ у тому, що і в Новій Каховці, і в багатьох інших громадах окупаційні голови, скажімо так, першої хвилі та навіть і другої хвилі, багато хто з них хотів звільнитися, але росіяни дуже багатьом із них не давали звільнятися, різні причини називали.
З нещодавніх таких відомих прикладів – це голова окупаційної адміністрації Любимівської селищної громади Каховського району, яка оголосила про своє звільнення, вивезла частину свого майна. Але її розвернули й не дали виїхати з Херсонської області, і наказали повертатися на свою посаду. При тому, що вона вже пенсійного віку людина. Можливо, вона сподівалася, що пенсійний вік якось дозволить їй піти з цієї посади.
Звісно, що ці всі місцеві гауляйтери дуже добре знають ці всі історії, бо вони спілкуються між собою, час від часу їх збирають на якісь збіговиська. Думаю, що для Віталія Гури це був дуже добрий шанс, гарний шанс звільнитися, хоч і через російський підвал», – припускає журналіст.
Нова Каховка: від прихильників РФ до бійця «СВО»
До того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Віталій Гура був старостою сусіднього з Новою Каховкою селища Дніпряни на Херсонщині. Потім – після повномасштабного вторгнення РФ в Україну і подальшого захоплення територій півдня працював заступником першого окупаційного керівника міста Володимира Леонтьєва.
У серпні 2022 року російські провладні медіа повідомили, що Гура помер внаслідок замаху. Проте пізніше сам він заявив: його нібито «смерть» зрежисувала ФСБ, щоб запобігти замаху. Батурін розповів «Новинам Приазов’я», що ще відомо про прихильника Росії з Херсонщини.
«Він – такий типовий місцевий невіглас, який був відомий тим, що намагався спростовувати свою співпрацю з окупантами, а коли вже було просто безсенсово спростовувати, з'являлися такі доволі гучні тоді історії у 2022 році, пов'язані з його нібито ліквідацією, нібито з його вбивством. Він був причетний до мародерства та віджиму підприємств і майна, ну він взагалі прославився такою жорстокістю у Новій Каховці. До речі, завдяки діяльності Леонтьєва і Гури дуже велика кількість людей з Нової Каховки просто були вимушені втекти, виїхати з окупації», – каже Батурін.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Приблизно в той же час, коли Віталій Гура був затриманий російськими силовиками, український суд визнав його винним в колабораційній діяльності. Засуджений заочно отримав дев’ять із половиною років позбавлення волі з конфіскацією майна.
20 травня Віталія Гуру звільнили з посади, після чого в Новій Каховці змінилися ще двоє окупаційних очільників – спочатку місцева жителька Олена Болотня, а потім житель російської Рязані Олександр Конєв. У липні замість Конєва призначили іншого окупаційного керівника – теж росіянина Володимира Оганєсова.
Оганєсов – випускник військової академії в Санкт-Петербурзі. Воював у складі російського угруповання в Сирії, а також брав участь у захопленні Херсону в 2022 році, писало про нього видання «Центр журналістських розслідувань».
«Зрадників ніхто не любить»
Заміна громадян України з-поміж українців, які стали прибічниками РФ на вихідців з Росії – поширена практика, пояснює політолог Костянтин Батозський.«По-перше, це через те, що зрадників ніхто не любить. Людина, яка зрадила один раз, з великою ймовірністю зрадить вдруге. Варто передивитися історію призначень у Донецьку і в Луганську, починаючи з 2014 року, коли всі так звані ватажки так званих угруповань «ДНР», «ЛНР», яких привели росіяни до влади, дуже швидко позбулися своїх позицій, а ті, хто не позбувся, грають зараз роль абсолютних маріонеток, які нічого абсолютно не вирішують.
Бо всі реальні справи вирішують люди, які є призначенцями Кремля, які є російськими чиновниками, і саме вони отримують посади завжди й всюди в окупаційних адміністраціях. Досвід Донецька та Луганська це доводить», – зауважив він.
Місцеві діячі в окупаційних органах влади виконують скоріше бутафорські функції, продовжує Батозський.
«Вони потрібні Кремлю для того, щоб показати, що нібито співпраця з окупантом – це є воля народу. Що так воно треба. Що це наче прагнення людей на тих територіях – бути частиною окупаційного російського режиму. І саме тому цих людей тримають при владі, хоча насправді жодних важелів влади вони не мають. Якщо подивитися на склад виконавчих органів, на «раду міністрів» в Донецькій області, вони всі просто є громадянами Росії. І завжди громадянин Росії буде очолювати фінансове управління і фінанси. Завжди громадянин Росії буде очолювати силову історію. Тому всі реальні важелі впливу знаходяться в руках окупантів», – додав він.
Маріуполь: «Йде велика зачистка»
Захопленим Маріуполем, починаючи з червня, керує теж приїжджий з Росії. Це уродженець міста Череповець, колишній заступник губернатора і голова уряду Вологодської області Антон Кольцов.
Перед призначенням в Маріуполь він встиг побути головою так званого «уряду Запорізької області». Докладніше про Кольцова «Новинам Приазовʼя» розповів колишній радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко.
«Кольцов – це персона дуже цікава. Це персона по лінії Кирієнка по суті. В підсумку там, не занурюючись в його довгі перипетії. Він був у Запорізькій області, працював з Балицькимдосить довго. Балицький потім його звільнив. Чи він звільнився там, до кінця неясно.
Але він відзначився у Запорізькій області тим, що провів там масову «безхазяйність» на комерційну нерухомість. Зараз те саме роблять вони в Маріуполі. Зараз там велика чистка йде. Там зараз своя історія триває, подивимося, чим справа закінчиться. Думаю, що там багато кого посадять, когось звільнять», – каже він.
«Люди з дуже низькими моральними якостями»
До росіянина Антона Кольцова у Маріуполі послідовно змінилися два окупаційні керівники з-поміж українських громадян. Це – Костянтин Іващенко та Олег Моргун.Іващенко до окупації Маріуполя був депутатом міської ради від нині забороненої партії «ОПЗЖ». Через перехід на бік Росії СБУ звинуватила його в державній зраді, колабораційній діяльності та посяганні на територіальну цілісність України. Вироку ще немає, засідання суду призначене на 3 вересня.
Олег Моргун на початку російської агресії проти України очолював Маріупольський міський відділ МВС у Донецькій області. У травні 2014 року він проводив спільний брифінг з ватажками угруповання «ДНР». За це у 2017 році Приазовський районний суд Запорізької області заочно визнав його винним в участі у терористичній організації та призначив 11 років в’язниці. Також Соборний районний суд Дніпра розглядає справу за звинуваченням Моргуна в колабораційній діяльності.
З посади окупаційного керівника Маріуполя Моргуна звільнили в червні 2025 року перед призначенням росіянина Кольцова. Петро Андрющенко пояснив можливі причини цього рішення.
«Судячи з усього, причини дві. Перша – корупція. Тому що десь з минулого вересня-серпня почались дуже щільні перевірки ФСБ всіх адміністрацій. Одного посадили заступника Моргуна. Перший заступник – під підозрою ходить. Ну, приблизно так. Моргуна, коли посунули, його врятував губернатор Санкт-Петербургу Олександр Бєглов, взяв його до себе, як очільника офісу», – повідомив він.
Політолог Костянтин Батозський додає ще одну причину, чому Росія знімає місцевих вихідців та відряджає власних посадовців.
«Річ у тому, що середній український колаборант, крім того, що є зрадником, він є, як правило, людиною з дуже низькими моральними якостями. І все, що вони починають робити, як тільки дориваються до влади – це розправа над своїми колишніми опонентами, ворогами, рейдерство тощо. Тобто ці люди використовують своє призначення як подарунок долі, як вершину їхньої кар'єри, до якої вони йшли все життя, коли можна абсолютно все.
Але це триває до першого візиту до підвалу ФСБ, як правило. Після цього, ті люди на допитах поводять себе так мерзенно і огидно, що навіть у ФСБшників немає бажання мати з ними справу. Яка там ідеологія, який там «русский мир», які там «светлые идеалы славянского единства», – зазначає він.
Бердянськ та Мелітополь: «покровителі і статусні особи»
Винятком на тлі поступової заміни українських прибічників на росіян поки що виглядають Бердянськ і Мелітополь. У травні так званим «мером» Бердянська став колишній український полковник, льотчик Андрій Ковганко. Але, розповідає редактор видання «Локатор-Медіа» Олександр Пилипенко, у Ковганка є впливовий покровитель.
«Андрій Ковганко – це мешканець Дніпра. Він дуже тісно пов'язаний з псевдогубернатором Запорізької області Євгеном Балицьким. Ще в доокупаційні часи він був офіційним його помічником як депутата Запорізької обласної ради. Був заступником голови оцих законодавчих зборів до того, як на Бердянськ його перевели.
Це чиста креатура Балицького. Це вказує на те, що Балицький потроху «прибрав» до рук і Бердянськ. Тому що фактично Мелітополь і Бердянськ, вони ніби й окупована частина області, але там, очевидно, були два різних клани: або спецслужби різні контролювали, або це відбувалось на рівні якихось чиновників, але Балицький фактично, як «губернатор», не торкався подій у Бердянську», – зазначив журналіст.
Окупаційною очільницею Мелітополя ще з березня 2022 року працювала депутатка міської ради Галина Данильченко. У 2023 році суд у Запоріжжі заочно засудив її до 15 років позбавлення волі.
У березні 2025 року замість Данильченко окупанти призначили іншого так званого керівника Мелітополя, теж колишнього депутата міськради Сергія Золотарьова.
«Він – депутат останнього скликання Мелітопольської міськради від «ОПЗЖ». Така статусна особа, тому що дуже мало депутатів перейшло на бік окупантів. Тому, звичайно, вони таких статусних людей цінують. Вони його зробили головою міськради окупаційної. А Галина Данильченко, яка до цього була, вона була як Олександр Сауленко у Бердянську – типу «мер», була переведена до Москви на підвищення за якісь заслуги, тому що в Москві безпечніше перебувати, ніж у Мелітополі. Вона – одна з небагатьох, кому вдалося туди переїхати з окупованої території. Там вона обіймає посаду в організації, яка займається питаннями місцевого самоврядування», – розповів Пилипенко.
Але, каже журналіст, на підконтрольній Росії частині Запорізької області теж помітна загальна тенденція. На посадах окупаційних керівників стає дедалі більше призначенців з Росії.
«Росія продовжить цю практику – завозити своїх представників, тому що у них немає довіри до колаборантів, все на це вказує. В Енергодарі голова окупаційної адміністрації призначений з міста Полярні Зорі Мурманської області. В Якимівці керівник – він також завезений з Росії. Таких прикладів дуже багато. Десь третина законодавчих зборів в окупації – це росіяни. Там є і з Краснодарського краю, і навіть є з Абхазії. Ця тенденція буде зберігатися і набирати ще більше обертів. Будуть прибирати етнічних українців і ставити своїх перевірених людей», – вважає Пилипенко.
Григорій Пирлик, Дарина Довгопʼята