Він тільки навчився ходити, любив бути на свіжому повітрі та гратися з домашніми папугами. Так пригадує Дмитра його прабабуся Галина Міхєда. Хлопчик загинув 9 липня 2025 року внаслідок атаки російського дрона в одному з населених пунктів Херсонського району.У той день Галина з правнуком були на подвір'ї. Дитина гралась іграшками у манежі, який стояв біля будинку. Жінка побачила, як у небі з'явився безпілотник. Він почав знижуватись, а потім пролунав вибух.
"Хвиля пішла у бік даху. Також побило вікно та двері. Повністю знесло хвіртку та ворота", — розповіла вона.
Будинок Галина після атаки російського дрона. Суспільне ХерсонМаленький Дмитро отримав смертельне поранення. Галина показала кофту, в яку була одягнена 9 липня — вона вся у крові її правнука.
"Уламок влучив прямо у його серденько. Такий отвір був. І серце, і легені уражені. Він помер миттєво. Поруч з ним був батько. Він кричав: "Бабуся, врятуй мені його!" А я вже не могла нічого зробити", — згадує із жахом Галина.
Іграшки маленького Дмитра. Суспільне ХерсонУ дворі стояли два дитячі візочки та великий манеж. Жінка впевнена, що російські військові бачили дитину та всі ці речі. Дрон навіть пригальмував перед ударом, сказала вона.
Батько виховував Дмитрика вдвох із Галиною. Хлопчику був рік і два місяці. Він вже почав ходити та із задоволенням грався на вулиці.
"Думала, буде бігати по двору, курей ганяти, котів ловити. Такий радий був, що вийшов на вулицю. Ми сюди іграшок повиносили, він з ними залюбки грався. Ми все для нього купували, дитина нічого не потребувала", — говорить прабабуся хлопчика.
Прабабуся загиблого хлопчика Галина. Суспільне ХерсонВона розповіла, що Дмитро певний час жив із мамою у Хмельницькому. Жінка знущалася з нього, тому батько та Галина звернулись до соціальної служби та забрали дитину.
"Він почав добре харчуватись, підріс, такий гарний був. А мати його приїжджала на похорон і знову втекла", — сказала Галина Міхєда.
Після похорону Дмитра з клітки випустили папуг, з якими хлопчик любив бавитись. Суспільне ХерсонДмитрика поховали 11 липня. Він дуже любив бавитись із папугами, яких родина тримала вдома. Після похорону пташок випустили з клітки на волю.
"Нехай літають. Може, десь туди прилетять до нього. Він любив папуг. Пташки були ручними. Сядуть йому на голову або ручку, а він з ними бавився. Не зачіпав, не давив, тільки гладив їх", — згадує жінка.
Суспільне Херсон
