- Хто опинявся в зоні ризику насамперед?
- У чому звинувачували, зокрема, кримських татар, що оселилися в Херсонській та Запорозьких областях?
- Скількох людей вже не вдасться повернути живими?
За жителем Нової Каховки Артемом Барановим російські військові прийшли вночі 13 серпня 2022 року. Назвали українським «коригувальником». Спочатку чоловіка утримували у відділку поліції у Новій Каховці, розповідає дружина цивільного заручника Ілона Слива. Окупанти обіцяли випустити Артема за тиждень-два – після перевірки.
«Минуло два тижні, його так і не відпустили. Почали потім говорити, що через те, що «він – коригувальник», «він – зрадник батьківщини». Я не розуміла, якої батьківщини, бо він був на нашій українській землі, громадянин України. Яку батьківщину він зрадив? Мені сказали, що його справою займається ФСБ і звинувачують в «тероризмі», йому загрожує від 20 років позбавлення волі до довічного. Через деякий час мені вдалося дізнатися, що так званої справи щодо нього немає. Мені сказав про це ФСБшник, який мав до цього стосунок», – розповіла жінка.
Із захопленої будівлі поліції окупанти перевели Артема Баранова в гаражі на території колишнього відділення СБУ, розповідає Ілона Слива. У жовтні 2022 року відправили до анексованого Криму. А ще за кілька місяців – до російського Ростова-на-Дону. Як потім дізналася дружина заручника, російські силовики відкрили формальну справу на чоловіка лише за пів року після фактичного затримання.
«У квітні 2023 року нам стало відомо, що Артема утримують у ростовському СІЗО №1 і він є обвинувачуваним у справі про «шпигунство». Попри те, що Артема затримали 13 серпня 2022 року, і це було зазначено в їхніх відповідях, у кримінальному провадженні йшла мова про те, що він був затриманий 14 лютого 2023 року, а 22 лютого пред’явили йому обвинувачення у «шпигунстві», – зауважила Слива.
Навіть російська експертиза не виявила ніяких доказів, що Баранов передавав будь-яку інформацію українським спецслужбам про розташування російських військових, але, розповідає жінка, слідчі натиснули на її чоловіка та змусили підписати явку з повинною. 8 лютого 2024 року російський суд оголосив йому вирок – 10,5 років суворого режиму.
«За весь той час, поки Артем перебував і перебуває в Росії у полоні, мені відомо, що до нього застосовувалося як фізичне, так і психологічне насильство. Неодноразово застосовувався так званий «тапік» – удари електрострумом, побиття, моральний та психологічний тиск. Були погрози, що якщо він не напише явку з повинною, то будуть застосовувати фізичний вплив на його родичів, близьких і знайомих. Також я знаю, що коли Артема етапували до СІЗО – з Нової Каховки до СІЗО у Ростові, – в кожній локації, куди їх привозили, в них були так звані «прийомки». Це живі коридори з російських військових, які били наших хлопців», – стверджує жінка.
«У полоні залишаються 895 херсонців»
З початку повномасштабного вторгнення російські силовики викрали на Херсонщині понад 1900 цивільних жителів, розповів «Новинам Приазовʼя» начальник управління протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Херсонської обласної прокуратури Олексій Бутенко. З них 958 людей окупанти пізніше звільнили, а 895 продовжують утримувати.
Найпоширенішими мотивами для незаконного затримання були проукраїнська позиція та підтримка ЗСУ, говорить Бутенко. Зрештою до російського полону потрапляли люди дуже різних професій.
«Серед осіб, які утримуються, нелегально затримувались очільники Херсона, Каховки, Таврійська, Скадовська, Голої Пристані, Берислава, а також інших представників державної влади й органів місцевого самоврядування. Так само фіксуються у нас випадки викрадення депутатів обласних і міських рад: як чинних, так і колишніх. Зафіксовані випадки нелегального ув’язнення правоохоронців, священнослужителів, колишніх військовослужбовців ЗСУ, громадських активістів, волонтерів. Так само встановлено 62 факти викрадення і нелегального ув’язнення осіб, які за професією є лікарями, освітянами, журналістами», – каже він.
«Вимога викупу від 2 до 80 тисяч доларів»
Ще одним мотивом для переслідування були гроші, свідчить голова «Кримськотатарського ресурсного центру» Ескендер Барієв. Ця організація почала досліджувати тему викрадення цивільних на півдні, оскільки на Херсонщині та в Запорізькій області компактно проживали представники корінних народів – кримські татари і караїми. Активісти зібрали інформацію на 402 заручників, яких схопили окупанти. З них 130 – кримські татари. І встановили, що з родичів деяких заручників російські силовики вимагали викуп.
«У 2024 році ми почали спостерігати за іншими процесами, коли вони в першу чергу затримують, потім заарештовують людину, проводять окупаційне судове рішення про арешт людини. Зазвичай це людина, яка має або кафе, або є власником готелю на березі моря. Крім того, що вони й так захопили цей готель, розміщують там своїх військовослужбовців чи родини військовослужбовців, чи їхнє керівництво, вони почали вимагати гроші. І тут дійсно мова йде про вимагання грошей від 2 до 80 тисяч доларів», – розповідає Барієв.
Дружина цивільного заручника Артема Баранова Ілона Слива у розмові з «Новинами Приазовʼя» також пригадала, як одного разу їй написали з невідомого російського номера і вимагали 5 мільйонів гривень викупу за її чоловіка. За теперішнім курсом, це майже 120 тисяч гривень. Жінка такої суми не мала, та й після тижня листування зрозуміла, що її намагаються надурити.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Обмін партизанів 1 до 5»
Ще одна категорія цивільних бранців на півдні – учасники українського підпілля. Про них «Новинам Приазовʼя» розповів організатор партизанського руху на Луганщині, герой України Володимир Жемчугов. Домогтися звільнення або обміну партизанів особливо складно, пояснює колишній підпільник.
«Я хочу вам нагадати, що декілька років тому Путін сказав, що він вважає сучасних українських партизанів «нащадками бандерівців і партизан УПА». Ну ви знаєте, що Путін – це офіцер КДБ, а КДБ – це нащадок НКВС, який знищував українських партизанів на заході України. Тому він їх вважає своїми особистими ворогами. На жаль, ми дуже з великими проблемами можемо обмінювати цих партизанів. Я просто наведу статистику, що до 2022 року, до повномасштабного вторгнення, у нас потрапило в полон партизан з Луганська, Донецька, Криму – 376 осіб, а змогли повернути ми десь тільки 18 людей. Путін вимагає дуже нереальний обмін – один до п’яти. Щоб ми могли забрати одного партизана, маємо віддати 5 російських солдатів і більше. А взагалі він не хоче їх (партизанів) відпускати, хоче, щоб вони всі загинули в полоні», – вважає Жемчугов.
Керівник «Кримськотатарського ресурсного центру» Ескендер Барієв відзначає національну специфіку у ставленні окупантів саме до кримських татар. Так, на початку 2016 року в Україні почали формувати батальйон імені Номана Челебіджіхана – переважно з кримськотатарських та українських добровольців. На сайті підрозділу йдеться, що батальйон створений для майбутнього звільнення Криму.
Зараз це 48-й окремий штурмовий батальйон у складі 123-ї бригади ТРО. 1 червня 2022 року у Росії оголосили підрозділ «терористичним», а згодом російські силовики почали переслідувати кримських татар нібито за причетність до цього батальйону. Інколи за ґратами опиняються кілька людей з однієї сімʼї, зазначає Барієв.
«Болюча статистика»
Українські правоохоронці встановлюють місця, де російські окупанти утримували та продовжують утримувати українських цивільних заручників. Зокрема, знають про 13 місць на Херсонщині, які слідчі вважають катівнями. З них 11 були розташовані на території області, яку українські військові згодом звільнили. А ще 2 залишаються на окупованій частині.Також, розповідає начальник управління обласної прокуратури Олексій Бутенко, зараз вже є 5 заочних вироків щодо людей, причетних до незаконного затримання і катування цивільних. Прокуратура веде облік і тих, кого вже не вдасться повернути живими.
«Є досить така сумна і болюча статистика щодо загибелі осіб. На сьогодні нам відомо про 46 людей, які були викрадені російськими окупантами, померли від тортур або через брак медичної допомоги. Троє померли вже після їхнього звільнення. Тобто через наслідки тих жахливих подій, які відбувались із ними під час затримання і нелегального ув'язнення – це і тортури, і психологічне знущання тощо», – повідомив він.
Херсонка Ілона Слива шукає будь-яку можливість, щоб розповісти про свого чоловіка. З її слів, в Артема Баранова – низка хвороб, зокрема, вроджена вада серця. Але повернути цивільного заручника додому не вдається через те, що немає дієвих процедур.
«Якщо з військовими в нас є механізми повернення, то з цивільними так не відбувається. Цивільних дуже тяжко повертати. Звертаєшся до наших державних органів з приводу механізмів повернення, як це все буде відбуватися, попри те, що повномасштабне вторгнення вже три роки, а загалом війна триває з 2014 року і цивільні перебувають у полоні ще з того часу, чекають обміну, але наша країна досі не знайшла механізму повернення цивільних», – зауважила жінка.
Григорій Пирлик, Дарина Довгопʼята
