Напівзруйновані коридори та класні кімнати херсонських шкіл не бачили дітей вже довгі роки. Всі їх учні перейшли на онлайн навчання ще за часів пандемії коронавірусу. Згодом почалась повномасштабна війна з Росією та пекло окупації, а після звільнення цієї частини регіону – постійні обстріли росіян. Відтак учні з 1 по 5 класи, які не виїжджали з Херсонщини, ніколи в житті не сиділи за партою. Для них поняття “школа” вміщається у маленькому ноутбуці, а однокласники та вчителі – це лише картинки на його яскравому екрані.
Ситуація ускладнюється тим, що на вільній частині області внаслідок російської агресії пошкоджено або зруйновано близько чотирьох сотень навчальних закладів. Тобто знайти вцілілу школу або дитячий садок майже неможливо. З кожним тижнем росіяни перетворюють на купи будівельного сміття все нові та нові установи, намагаючись остаточно знищити освіту в регіоні.
Фото 1. Будівництво шкільного укриття в одній з громад Херсонщини. Січень 2025 року. Фото: “IPC-Південь”.
Попри прифронтовий статус Херсонської області, держава, зглянувшись над місцевими дітьми та їхніми батьками, все ж планує частково запустити навчання у змішаному режимі. Щоправда, є одна умова – навчальний заклад має бути відновлено та забезпечено сучасним бомбосховищем. Подекуди будівництво такого укриття “з нуля” обійдеться бюджетам різних рівнів у десятки мільйонів гривень.
Спробуємо приблизно прикинути, скільки коштує запустити одну херсонську школу в офлайн режимі. Наприклад, нова захисна споруда у селищі Борозенське, центрі однойменної громади, обійдеться місцевому бюджету в понад 68 мільйонів гривень. Це враховуючи те, що саме приміщення навчального закладу відносно вціліле. Підрядником тут виступить ТОВ “Карат Фінанс”, що займалось аналогічними роботами в Харківській області. Зараз процес на початковій стадії й місцеві сподіваються, що майже 300 школярів з Борозенської громади зможуть сісти за парти вже восени цього року.
У більших громадах і потреба у захисних спорудах більша. В умовно тиловій Великій Олександрівці роботи тривають одразу у трьох нових укриттях. Вони мають захистити 2 300 місцевих дітей шкільного віку від російських обстрілів під час навчального процесу.
60% на кінець року це був відсоток по Білокриницькому закладу, 38% було витрачання коштів по Малоолександрівській школі, і Великоолександрівська школа зараз на початку роботи. Підрядник розуміє наші вимоги й ми щодня на цьому об’єкті, бо ми відчуваємо відповідальність. Коли надходить субвенція на певні заходи – вони мають бути в дії!, – розповіла нашим журналістам голова Великоолександрівської СВА Наталія Корнієнко.
Впровадити навчання офлайн планують також деякі заклади середньої спеціальної освіти, зокрема ті, що орієнтуються на навчання аграріїв. Архангельський ліцей до початку великої війни був одним з найбільших центрів підготовки працівників сільського господарства в регіоні.
Якщо найближчим часом його вдасться відновити й запустити – заклад стане взагалі чи не єдиною в області установою з підготовки відповідних кадрів, яка працює.
Фото 2. пошкоджений обстрілами ліцей в Архангельському. Літо 2024 року. Фото: “IPC-Південь”.
Захисна споруда для майбутніх фермерів обійдеться місцевому бюджету у понад 60 мільйонів гривень. Це укриття спроєктовано як протирадіаційне, тож до нього вестимуть залізні герметичні двері, а всередині встановлять автономну систему опалення, вентиляцію та навіть душові кабінки. Виконуватиме роботи приватне підприємство “БУДІНЖИНІРИНГ-ТМ” з міста Дніпра.
Але й тут не обійшлось без традиційної “зради”. Підрядники, крім цього бомбосховища, займаються також монтажем аналогічної споруди в самому центрі громади – селищі Високопілля. Фахівці DOZORRO, проаналізувавши кошторис проєкту сумою у 38 мільйонів гривень, виявили можливе завищення ціни матеріалів на майже 2 мільйони. До речі, ремонт у школі у вже згаданій Білій Криниці проводить також “БУДІНЖИНІРИНГ-ТМ”. Тож чекаємо на результати перевірок, ініційованих Південним офісом Державної аудиторської служби.
У прибережних громадах області інші проблеми. Тут фізично неможливо не просто впровадити офлайн навчання, а й хоча б розпочати будівництво необхідних укриттів. Жителі Нововоронцовки зі своїх вікон бачать протилежний, лівий берег Дніпра, підконтрольний росіянам. Тож у пріоритеті тут не відновити школу чи ліцей, а просто вижити.
Фото 3. Обстріляна школа, поруч з якою ТОВ “БУДПОСТАЧ-СТСВ” будує бомбосховище. Літо 2024 року. Фото: “IPC-Південь”.
Місто Херсон знаходиться на такій же відстані від російських позицій, що й Нововоронцовка. Артилерійські обстріли, удари КАБами та балістикою стали для його жителів, на жаль, звичною справою. Попри це, місцева влада вирішила будувати підземні школи і в обласному центрі. Росіяни неодноразово атакували будмайданчики та прилеглі багатоповерхівки авіабомбами, заявляючи по своїх каналах, що вважають “підземні школи” законною військовою ціллю. Після таких атак херсонці активно намагались зупинити будівництво акціями протесту та збором підписів, проте поки безрезультатно.
За дві школи, проти яких висловились більшість херсонців, міська вдала заплатить своїм улюбленим підрядникам із ТОВ “БУДПОСТАЧ-СТСВ” понад 200 мільйонів гривень. Ця фірма також ремонтує десятки тимчасових укриттів в обласному центрі, освоюючи сотні мільйонів з місцевого бюджету. Власника “БУДПОСТАЧ-СТСВ” Олександра Новохатського 14 січня 2025 року Служба безпеки затримала за підозрою у вимаганні коштів та зловживанні впливом. Але, звісно, повʼязані з Новохатським херсонські чиновники співпрацю зі своїм фаворитом не припинили. “БУДПОСТАЧ-СТСВ” продовжує будувати нікому не потрібні стомільйонні підземні школи.
Та попри російські обстріли та українську корупцію, для громад правобережжя Херсонщини головною метою зараз є зберегти людський потенціал, чого без відновлення навчання у місцевих школах зробити майже неможливо. Офлайн освіта тут – це не просто “розвіртуалення”, а, першою чергою – можливість затримати у регіоні молодь, яка бажає якісного життя своїм дітям. Школа на звільнених територіях Херсонщини буквально є запорукою тяжкого, проблемного, але все ж майбутнього. Та й самі школярі, за словами їхніх батьків, вже довгі роки мріють, щоб пласкі картинки однокласників та вчителів на їхніх екранах нарешті набули об’єму. Об’єму реального, хоча і спотвореного війною дитинства.
Є яскравий приклад. У нас є двоє колег – дружина працює керівником комунального закладу, чоловік працює в селищній раді. І вони свого сина віддали в одну зі шкіл, яка працює офлайн в одному з найближчих міст. Зараз вони серйозно розглядають варіант переїжджати з Нововоронцовки. З однієї причини – це офлайн навчання… – розповів про важливість шкіл в регіоні нашим журналістам голова Нововоронцовської СВА Андрій Селецький.
IPC-Південь