У якому стані зараз природа на місці колишнього Каховського водосховища та чому експерти досі сперечаються про те, чи варто відновлювати ГЕС і які варіанти використання території висохлого водосховища пропонують – читайте в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
Каховська гідроелектростанція була пʼятою за розмірами в Україні. Відкрили її у червні 1955 року. Станція регулювала водостік Дніпра для виробництва електроенергії, а також давала змогу зрошувати землі на посушливому півдні України. Російські військові окупували Каховську ГЕС в перші години повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року, розповів «Новинам Приазовʼя» директор станції Олег Пащенко.
«Була велика кількість військової техніки, яка підійшла до ГЕС. Потім озброєні військові зайняли всі приміщення станції. Весь персонал зі станції був виведений військовими РФ. Залишилося тільки чотири робітники – це оперативна служба. Надалі оперативна служба та частина обслуговуючого персоналу продовжували працювати, їздили на станцію в обмеженому режимі. Пересування – тільки під наглядом військових РФ. Вони на кожного нашого робітника ставили свого військового, який слідкував за нашими робітниками», – згадує він.
Фортифікації, замінування, боєприпаси
За словами Пащенка, українські фахівці продовжували працювати на станції до жовтня 2022 року. Вони відкривали і закривали затвори, контролювали роботу обладнання. Адже від окупантів на Каховській ГЕС спочатку були тільки військові – і жодного фахівця.
«У жовтні 2022 року на станцію просто не допустили. Ну, на той момент технічний стан устаткування та гідроспоруд був задовільний. Але ми бачили, що на території заплавної та надзаплавної гребель були розміщені фортифікаційні споруди російських окупантів. І частково там території були заміновані. На пристанційній площі, в машзалі, було розміщено дуже багато військової техніки та боєприпасів. Вони там розміщувались, окупанти там проживали», – розповів директор станції.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Пащенко не сумнівається, що станцію цілеспрямовано підірвали російські військові.
«Станція будувалась у 1950-ті роки. Вона будувалась дуже надійно. Щоб станцію зруйнувати, то потрібно було вибухівки десь до трьох тонн, і це люди навколо відчували. Коли стався вибух, люди чули його. Це мало б бути заздалегідь сплановано, тому що якби це була ситуація випадкова, вона не призвела б до такої масштабної катастрофи. Для цього вони, ймовірно, готувалися. Та і в нас про це були дані», – сказав він.
Про прорив греблі захопленої Каховської ГЕС Україна і світ дізналися зранку 6 червня 2023 року. Кадри повені, що затоплює навколишні населені пункти, показували світові інформаційні агентства. Подія сталася в день, коли ООН святкувала День російської мови. Президент України Володимир Зеленський заявив, що греблю Каховської ГЕС підірвала армія РФ. Російське керівництво висловило іншу версію – що греблю обстріляли ракетами ЗСУ. Утім, розслідувачі The New York Times дійшли висновку, що вибух стався у внутрішніх спорудах ГЕС, а на той момент її контролювала Росія.
«Втрачено 64 тисячі гектарів лісів»
У зоні затоплення після руйнування греблі опинилися 80 населених пунктів – переважно на окупованому Росією лівобережжі Херсонщини. За інформацією Міноборони України, внаслідок катастрофи загинули 32 людини, 28 людей постраждали і ще 39 – зникли безвісти. Утім, підрахунок не є остаточним, оскільки українські рятувальники не могли працювати у зоні російської окупації.
Так само не остаточним є і підрахунок матеріальних збитків внаслідок руйнування греблі Каховської ГЕС. У вересні 2023 року представник Міноборони Дмитро Зубар називав суму в 1,5 мільярда доларів США.
На початку 2025 року міністерка захисту довкілля і природних ресурсів України Світлана Гринчук озвучила майже в 10 разів більший розмір.
«Якщо говорити про матеріальну сторону цих збитків, то нараховано майже 14 мільярдів доларів збитків, яких завдала руйнація греблі Каховської ГЕС і втрата цих водних ресурсів. Для навколишнього середовища – це наші природоохоронні території, це величезна кількість лісів. Це 64 тисячі гектарів – майже 30% природоохоронного фонду Херсонщини було затоплено і втрачено. Величезна кількість рослин, тварин, я вже не кажу про ті збитки, які були завдані людям, господарствам», – наголосила вона в інтервʼю державному телеканалу «Рада».
«Без 35% запасів прісної води»
Але навіть сума в 14 мільярдів доларів не охоплює всіх збитків, сказав «Новинам Приазовʼя» генеральний директор «Укргідроенерго» Ігор Сирота. Саме ця компанія управляла Каховською ГЕС до російської окупації.
«Я думаю, що ми ще будемо ці підрахунки вести, тому що побачимо, скільки втратили аграрний сектор та промисловість. Ми, звичайно, розуміємо, що ми втрачаємо приблизно від 1,5 до 2 млрд кВт годин виробітку кожен рік. І якщо навіть взяти цей виробіток, то це приблизно 8-10 млрд гривень щороку буде компанія втрачати. Ну і ми втратили, що найгірше для нашої країни, 35% запасу прісної води», – зазначив Сирота.
Від руйнування Каховської ГЕС минуло вже півтора року. Брак води після того, як припинило існування водосховище, відчутний і досі. Зокрема, з дефіцитом води стикаються жителі окупованого Бердянська. Природа ж на місці колишнього водосховища поступово відновлюється, описала ситуацію міністерка Гринчук.
«Звичайно, були у нас очікування, що ця земля, яка залишилася після того, як вода пішла, деградує. Але, на щастя, тут природа сама стала на сторону України. Зараз у нас на цих територіях ростуть вербові ліси. Вона розвивається, звичайно, по-іншому, але створилася вже певна особлива екосистема внаслідок цієї трагедії. Але природа, дійсно, сама себе потроху відновлює», – сказала посадовиця.
«Втратили воду для Криму назавжди»
Якщо за півтора року після катастрофи природа на місці колишнього Каховського водосховища відновлюється, то чи треба відбудовувати Каховську ГЕС після деокупації лівобережжя Херсонщини? Над цим питанням активно дискутують фахівці, експерти, екологи.
Ще у липні 2023 року уряд погодив реалізацію експериментального проєкту будівництва Каховського гідровузла, відбудови після руйнування Каховської ГЕС та забезпечення сталої роботи Дніпровської ГЕС у період відбудови. Він включає проєктування тимчасових гребель, обстеження і демонтаж зруйнованих споруд Каховського гідровузла і розробку проєкту будівництва Каховської ГЕС.
У червні 2024 року гендиректор «Укргідроенерго» Ігор Сирота розповідав, що відновлення Каховської ГЕС коштуватиме приблизно 1 мільярд 200 мільйонів євро. У тому, що відбудовувати станцію потрібно, посадовець не сумнівається досі.
«Ми бачимо, що у світі – дефіцит прісної води. У нас не так багато джерел і можливостей для нашої країни по запасах прісної води. Ми розуміємо, що у нас йде важка війна, у нас у тяжкому стані економіка, інфраструктура у важкому стані. Нам після війни доведеться відбудовувати нашу країну, передусім промисловість. Ми відчуємо оцей брак цієї води, якої буде нам не вистачати. Ми втратили для Криму воду назавжди. Якщо не відновити, це втрата для Криму, це втрата для Запорізької атомної станції – для ставків охолодження, яка повинна постійно підпитуватися з Каховського водосховища. Ми втратили судноплавство. Аграрний сектор був з логістикою побудований таким чином, щоби спрямовувати весь свій урожай від Києва до Чорного моря, до Одеси, до портів Миколаєва і Херсону. Звідси забирали інші вантажі й підіймали по річці до Києва», – пояснює гендиректор «Укргідроенерго».
Ігор Сирота додає, що після руйнування Каховської ГЕС промисловість і аграрний сектор Херсонщини втратили до 94% води, а Дніпропетровщина – до 70%. Без відновлення водосховища ці втрати буде складно компенсувати. За його словами, уже розроблений проєкт будівництва гідроелектростанції потужністю 600 мегаватів. Після деокупації територій реалізувати його можна буде за 6 років.
«Нові водогони замість ГЕС»
Еколог Олексій Василюк бачить суперечності в державній політиці України щодо майбутнього електростанції. З одного боку урядовці кажуть про майбутнє відновлення Каховської ГЕС, а з іншого боку фінансують масштабне будівництво водогонів, щоб компенсувати вже зараз втрати води для промисловості.
«Мільярди гривень вже вкладені в створення водогонів до промислових агломерацій. Це як завтра казати: «Це було тимчасово, ми знову відновлюємо ГЕС, нам треба ще десятки мільярдів на ГЕС». Тобто, вийде, що ці мільярди вже викинуті на вітер, а воно вже працює, там вже є вода. Можливо, це треба ще якось вдосконалювати. Але я бачу в новинах, бачу онлайн-тендери, які є, бачу рішення Кабміну про виділення цих мільярдів. Тут неважливо, фахівець я в цьому чи ні. Я просто бачу, що мільярди Кабмін виділив на вдосконалення водогонів. Держава вкладає кошти в створення нового господарського устрою. Мені це дуже подобається. Тому що, з одного боку, я прихильник того, щоб не знищувати цей молодий ліс, і прихильник того, щоб економіка існувала довше. А це саме вкладання коштів в такий сценарій», – зауважив він.
«Поливаємо солоне солоним»
Василюк стверджує, що Каховська ГЕС не була економічно ефективною від початку створення. Будували її для того, щоб зрошувати посіви бавовни на півдні України – бавовна була потрібною для виробництва пороху. Поки будували споруду, Радянський Союз домовився про постачання дешевого бавовняника з Єгипту. І доцільність будівництва відпала. Вода для Каховської ГЕС використовувалася для зрошення полів. Але якість цієї води була незадовільною, каже експерт.
«Звичайно, зараз досі можна почути висловлювання чиновників Мінагрополітики про те, що от «Україна – житниця Європи, на нас все тримається завдяки цьому зрошенню». Зрошенню саме забрудненими водами, які накопичувалися, відстоювалися, як просто в очисних спорудах, вибачте, у Каховському водосховищі. Вся зона зрошення була дуже сильно засолена. Мало того, що вся зона зрошення – це колишнє дно моря, і там, якщо зрошувати, просто з глибини землі розчинені солі починають підійматися до родючого шару ґрунту на поверхні», – розповідає він.
Сама вода теж засолена, тому що величезний відсоток випаровування з мілководної ділянки призводив до того, що вода теж засолювалась, зауважив Василюк.
«Ще у 1960 роках дисиденти, які потрапляли до в’язниць, до речі, за критику водосховища, писали, що ми «поливаємо солоне солоним». Але до нашого часу ми про це забули. До речі, виступав проти цього навіть Борис Патон, який був багато десятиліть керівником НАН України. Він теж у минулому був активним борцем проти створення Каховської ГЕС», – додав еколог.
- Паралельно з ідеєю відбудувати Каховську ГЕС у пресі та експертному середовищі дискутуються інші варіанти. Наприклад, поставити на дні Каховської ГЕС сонячні панелі. Раніше Олексій Василюк розповідав, що якщо сонячними панелями встелити лише 1% дна Каховського водосховища, то вони зможуть повністю компенсувати потужність колишньої ГЕС.
- Висловлюються ідеї збудувати плавучі ГЕС у річищі Дніпра або висадити плантації енергетичної верби. Головний зміст дискусії, на думку еколога, – чи варто знищувати молодий ліс на місці колишнього водосховища і намагатися відновити усе, що було до руйнації, чи адаптуватися під нові реалії та новий господарський устрій.
