Призначений Росією гауляйтер окупованої частини Херсонщини Володимир Сальдо час від часу заявляє, що російська армія знову захопить Херсон. Напередодні нового 2025 року він вчергове повторив цю тезу, звертаючись до тих херсонців, хто, за його словами, “чекає визволення”.
Але, насправді, ні про яке "піклування про людей" не йдеться. Окупація – це в першу чергу пограбування та руйнація всього, що належить до української культурної та історичної спадщини. І призначений окупантами наглядач не може про це не знати.
Пошкоджені кургани і окопи на місці давніх городищ
Херсонська область є центром південної степової зони України. Вона буквально насичена археологічними пам'ятками практично всіх епох. В херсонських степах досі височіють кургани, які датуються періодом від часів енеоліту до середньовіччя.За даними Херсонської обласної інспекції охорони пам’яток, на цій території зосереджено 308 курганів. Моніторинг руйнувань археологічних пам'яток на окупованих територіях Херсонщини, який провів Кримський інститут стратегічних досліджень, продемонстрував, що майже всі кургани заввишки два метри наразі пошкоджені.
Як пояснюють спеціалісти, у більшості курганних насипів протягом окупації були влаштовані російські вогневі точки. Для цього на верхівках споруд були викопані глибокі котловани, які добре видно на знімках. При цьому поховання, які можуть бути на будь-якій глибині, ймовірно зруйновані або пограбовані.
Одне з найцікавіших місць Півдня України, яке до війни планувалося перетворити на археологічний заповідник – Долина курганів. На сьогодні насипи всіх позначених курганів понівечені бліндажами та окопами.
Ще однією з неповторних пам'яток Херсонщини, що потерпає від війни, є городища і могильники пізньоскіфської культури (ІІ сторіччя до нашої ери – ІІІ сторіччя нашої ери). Вони розташовані по обидва береги Дніпра, тож знаходяться безпосередньо в зоні бойових дій.До прикладу, Ягорлицьке поселення – пам’ятка археології національного значення, що знаходиться поблизу села Іванівка Чулаківської територіальної громади Скадовського району Херсонської області. Поселення є колонією іонійських греків, яке датується VI ст. до н. е.
Його мешканці займалися бронзоливарним, залізоробним виробництвом та скловарінням та забеспечували своїми виробами скіфське населення степової зони Північного Причорномор’я.
Протягом окупації з березня 2022 року на території городища в культурному шарі були вириті окопи та бліндажі окупантів, влаштовано склад боєкомплекту. Імовірно, площа стародавнього поселення наразі замінована й частково затоплена водами Каховського водосховища.
Фото: На території городища в культурному шарі росіяни вирили окопи та бліндажі, облаштували склад боєприпасів (ciss.org.ua)
"Те, що наробили наші північні сусіди із пам’ятками Херсонщини, не піддається ніяким розумним оцінкам", – говорить провідний науковий співробітник Інституту археології НАН України, експерт Кримського інституту стратегічних досліджень Олександр Симоненко.
Невідомо на що вони вилізли своїми окопами, що вони знищили, прокопуючи свої оборонні лінії, які ні від чого їх не врятують.
"Пізньоскіфські городища і могильники розташовані просто на березі колишнього Каховського водосховища і вони безумовно потерпають від ракетно-артилерійського обстрілу з лівого берега", – зазначає він.
Олешківська січ у зоні затоплення
Кримський інститут стратегічних досліджень є громадською організацією, яка фокусується на дослідженнях стану захисту об’єктів культурної спадщини на тимчасово окупованих територіях України.У 2023-2024 роках експерти інституту були залучені до розробки міжнародних політик – Дослідження для Комітету CULT – Захист культурної спадщини від збройних конфліктів в Україні та за її межами, а також прийняли участь у розробці резолюції "Протидія стиранню культурної ідентичності в час війни та миру", яка була прийнята ПАРЄ.
Також вони долучилися до написання великого дослідження "Затоплено війною", присвяченого широкому аналізу збитків від підриву Каховської ГЕС.
Фото: Пам'ятники на місці Олешківської Січі (wikipedia.org)
Руйнація Каховської ГЕС, яка сталася в ніч на 6 червня 2023 року, потребує окремої уваги. Крім очевидних наслідків гуманітарного, соціального, економічного та екологічного характеру, підрив окупантами цієї гідротехнічної споруди спричинив колосальні збитки об'єктам культурної спадщини, розташованим в регіоні.
Один з них – Олешківська січ, яка функціонувала у період з 1711 до 1734 років. Цей адміністративний і військовий центр запорозького козацтва знаходиться на східній околиці окупованого міста Олешки і являв собою правильний чотирикутник з ровами й валами заввишки 1,5 метра.
На захід від центру стояла церква Покрови Пресвятої Богородиці, зроблена з очерету, біля якої був цвинтар і криниця, де ніколи не замерзала вода. Після того як росіяни підірвали Каховське водосховище, в результаті чого було затоплено великі території в нижній течії Дніпра, місто Олешки, де колись була розташована славетна козацька Січ, опинилося в зоні затоплення.
Фото: У зоні затоплення після пдіриву ГЕС опинилося багато унікальних об'єктів (uhe.gov.ua)За даними Херсонської обласної інспекції з охорони пам’яток історії та культури, було повністю затоплено 78 нерухомих історико-археологічних пам’яток, а також монументально-мистецьких споруд.
Юридичні проблеми та прогалини в законодавстві
Одна з проблем полягає в тому, що через те, що до окупації ніяких археологічних робіт на тих об'єктах не проводилося, немає офіційного обліку артефактів, які на них зберігалися, а інколи і самі локації на яких окупанти ведуть свою незаконну діяльність, не були позначені як об'єкти культурної спадщини – вони не існують в юридичній площині.Через це неможливо притягнути окупаційних археологів до відповідальності за розкопки на таких об’єктах через відсутність в них офіційного статусу.
Ще однією прогалиною є відсутність послідовної позиції держави щодо археологів, музейників та фахівців з охорони культурної спадщини, які продовжують професійну діяльність на окупованих територіях.
На сьогоднішній день ані в українському законодавстві, ані в правилах міжнародних органів захисту культурної спадщини, немає унормованого дистанційного моніторингу, розповідає провідний науковий співробітник Національного заповідника "Києво-Печерська лавра", голова моніторингової групи Кримського інститут стратегічних досліджень Денис Яшний.
"Це єдиний інструмент, за допомогою якого ми маємо можливість оцінювати культурні втрати на окупованих територіях", – наголошує він.
Наступна проблема – відсутність в державі єдиного реєстру нерухомих об’єктів культурної спадщини. На думку експерта, потрібно ініціювати зміни до українського законодавства. Також необхідна співпраця громадських організацій, які займаються моніторингом стану об'єктів культурної спадщини на окупованих територіях з органами державної влади.
"Ми маємо розуміти, що якщо ті, хто працюють в органах державної влади, чогось не вміють, то їх просто треба навчити цьому. І це велика робота, тому що дуже часто представники або голови деяких органів державної влади вважають, що допомога громадських організацій не може бути їм потрібна, а це не так. Прикладом є наша співпраця свого часу з прокуратурою Автономної Республіки Крим", – пояснює Денис Яшний.
Ще однією з небезпек для культурної спадщини українців є те, що росіяни на тимчасово окупованих територіях проводять політику їхнього знищення. Так вони намагаються стерти історичну пам’ять українського народу. Цей процес супроводжується пограбуванням та руйнацією музеїв та інших закладів культури, які пов'язані з культурною спадщиною українського народу.
Основним напрямком російської політики культурної асиміляції на Херсонщині є знищення меморіалів трагічної для українців подій, а саме Голодомору 30-х років. Так, пам’ятний знак жертвам голодомору на території храму Архістратига Михаїла у місті Олешки, який було встановлено 2008 році, у листопаді 2023 року знищили за наказом окупаційної влади.
Фото: Знищення окупантами пам’ятного знаку жертвам голодомору на території храму Архістратига Михаїла у місті Олешки (ciss.org.ua)
Намагання створити уяву, що нібито Херсонщина – то є "ісконно російська земля", супроводжується знищенням історичних фактів, які суперечать цій пропагандиський тезі.
14 червня 2024 протягом дня на населений пункт Зміївка Бериславського району було здійснено дронову атаку. В результаті руйнувань зазнали житлові будинки та культові споруди, як то Німецька Євангелічно-лютеранська кірха святого Петра і Павла. Споруда повністю згоріла.
Цей випадок можна було б прийняти за випадковість, аде буквально за кілька тижнів атаки зазнала інша культурна споруда села Зміївка. Мурована кірха в ім'я апостола Іоанна, яка була збудована як лютеранський базилікальний храм у 1885 році для шведських поселенців, 1 липня 2024 року зазнала трьох ударів дронами окупантів. Через це виникла пожежа. Вигоріло все внутрішнє оздоблення та покрівля храму. Також була пошкоджена дзвіниця.
Фото: Вигоріло все внутрішнє оздоблення та покрівля храму, пошкоджена дзвінниця (ciss.org.ua)
Варто зауважити, на території церкви було встановлено пам'ятний знак репресованим шведам і німцям, яких переслідувала радянська влада в 1937-1938 роках, а також пам'ятний знак з нагоди річниці заснування та заселення села Зміївка шведськими колоністами.
Ці об'єкти культурної спадщини, як і пам'ятні знаки жертвам Голодомору, були нагадуванням про злочини радянської влад проти мешканців Херсонщини. А, отже, їх руйнація мала для окупантів не стільки військове, скільки ідеологічне значення.
Скільки об'єктів культурної спадщини викрали з Херсонщини
За даними Головного управління розвідки України, підтверджено викрадення 785 об'єктів культурної спадщини з території Херсонщини. Проте реальна кількість викраденого набагато більша. За період окупації були пограбовані Херсонський краєзнавчий та художній музеї, зруйнований Бериславський районний музей, а експонати Каховського музею вивезли до окупованого Генічеська.31 жовтня – 4 листопада 2022 року відбулося вивезення колекцій Херсонський художній музей імені Олексія Шовкуненка до тимчасово окупованого Криму. В пограбуванні, яке тривало 4 дні, крім російських військових та ФСБ було задіяно велику кількість найманих працівників.
Також спеціально приїхали 10 науковців з Російської Федерації. Що примітно, вивезення експонатів здійснювалося гуманітарними вантажівками Iveco. А це саме по собі є порушенням правил ведення війни.
Повне пограбування фондів і експозиції стало можливим "завдяки" музейним співробітникам. Майже всі вони, крім директорки, пішли на співпрацю з окупантами. За інформацією Кримського інституту стратегічних досліджень, з майже 14 тисяч творів мистецтва, які зберігалися в Херсонському художньому музеї, викрадено було більше 10 тисяч найцінніших експонатів.
"Ми намагаємося знайти точки взаємодії з Міністерством закордонних справ, у тих функціях, які вони виконують у взаємодії з ЮНЕСКО та з Міністерством культури", – розповідає Ельміра Аблялімова-Чийгоз, проєкт-менеджерка Кримського інституту стратегічних досліджень.
Але, на її думку, проблема нашої держави в тому, що ми не доводимо до кінця реформи, які започатковують певні держслужбовці.
"Кожна нова персоналія, яка приходить на посаду, приходить зі своєю новою стратегією, забуваючи про те, що було зроблено раніше", – додає співрозмовниця.
Відсутність сталої державної політики в сфері захисту культурної спадщини призводить до того, що проблеми та виклики, які повстали перед українською державою ще під час окупації Криму та певних частин сходу України, з початком широкомасштабного вторгнення масштабувалися на нові захоплені регіони.
Фото: Наслідки руйнувань церкви у селі Миролюбівка Херсонській області, звільненого українською армією від російської окупації (Getty Images)
Впливають відсутність єдиних реєстрів, прогалини у законодавстві, які обмежують можливість фіксації втрат за допомогою супутникових знімків та інших засобів сучасного спостереження на відстані. Є також проблема інституційної та фінансової спроможності держави.
На сьогодні в бюджеті не має того обсягу фінансування, щоб забезпечити повноцінну роботу всіх комітетів з охорони культурної спадщини, які мали б займатися моніторингом та фіксацією. Також залишається неврегульованою взаємодія з громадськими організаціями та експертами, які самотужки збирають та розповсюджують інформацію про стан об'єктів культурної спадщини на тимчасово окупованих територіях.
"Але на рівні не локальному, а в площині взаємодії з центральними органами влади, ми намагаємося побудувати співпрацю і вона сподіваюсь взаємна", – резюмує Ельміра Аблялімова-Чийгоз.
Загалом в Україні нараховується понад 170 тисяч об'єктів культурної спадщини. 8 об’єктів входять до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. З них шість культурних та один – природний.
Ще 16 об'єктів є кандидатами на внесення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. З них 7 знаходяться на тимчасово окупованих територіях Криму, Запорізької та Херсонської областей. Те, що Україна не має доступу до цих об'єктів, не знімає з нас всіх обов'язок захистити, зберегти та відновити втрачене задля передачи спадку новим поколінням українців.
Лариса Волошина
На фото зверху: Наслідки пограбувань художнього музею Херсону росіянами у 2022 році (фото: Getty Images)Автор:Лариса Волошина