
Російські шовіністи не приховують, що напад їхньої держави на Україну є нічим іншим, як спробою відновити втрачену на початку ХХ століття імперію. Ба більше, імперські рухи в “скрєпній” з кожним роком набувають все більшої популярності, поповнюючись новими членами.
Одним з таких об’єднань є студентське братство “Академістів”, представники якого намагаються залучити до своїх рядів молодь з окупованих українських територій. Наприклад, ця спільнота має своє відділення на лівобережжі Херсонщини, щоправда, нашим кореспондентам поки що вдалось ідентифікувати лише одного її учасника.
Академісти – це російське націоналістичне братство, фундатором і гаманцем якого є “православний” олігарх та українофоб Константін Малофєєв. Ідеологія цього об’єднання є вкрай еклектичною та поєднує в собі ідеї російських фашистів Ільїна та Дугіна, ксенофобію, антисемітизм, неоязичництво, а також віру у винятковість російської нації.
Осередки академістів є порівняно нечисленними та розкидані по всій Росії, проте це компенсується радикальністю їх членів. Братство має також своє силове крило – спілку “Двуглавый орел”, учасниками якого є здебільшого футбольні фанати та колишні “скінхеди”. Неофіційно малофєєвці сприяють розповсюдженню серед росіян антисемітизму та ромофобії, заперечують Голокост, а також виправдовують масові вбивства євреїв у часи Другої світової війни.
Теорія російського академізму, крім іншого, включає радикальну українофобію. Кожен член братства, що поважає себе, має обов’язково відправитись на фронти так званої “СВО”, хоча охочих померти за Російську Імперію серед них, схоже, не так і багато.

Ігор Матвіюк – місцевий житель, який, за власними словами, завжди був “імперським націоналістом”. До початку повномасштабного вторгнення юнак навчався на кухаря та займався програмуванням. Коли ж обласний центр був окупований росіянами, Матвіюк став студентом створеного ними фейкового “Херсонского государственного педагогического университета”.
Пізніше він відкрив та очолив місцевий осередок малофеєвського братства. Хлопець планував бурхливу діяльність, але йому довелось “релокуватись” з Херсона через наступ ЗСУ.

Після евакуації з обласного центра херсонський “академіст” перебрався до російської Анапи, а пізніше придбав квартиру в Краснодарі. Тут він познайомився з місцевими націоналістами та пройшов повноцінну ідеологічну підготовку на базі організацій Малофєєва. Матвіюк не соромлячись публікує на своїх сторінках у соцмережах фото зі штаб-квартири академістів у Краснодарі, на яких можна помітити праці теоретиків італійського фашизму.

Цікаво, що світогляд малофєєвського братства здається надто радикальним навіть викладачам-колаборантам місцевих фейкових вишів. Про протидію його агітації Матвіюк скаржиться у внутрішніх чатах своїм старшим побратимам, а ті обіцяють цю проблему “розвʼязати”.


За майже пів року навіть такому вмотивованому фріку, як Ігор Матвіюк, не вдалося створити на лівобережжі регіону повноцінне відділення малофєєвського братства.
IPC