У серпні 2024 року херсонська художниця Богдана Баришева відкрила в Одесі виставковий простір «ВВ Art Gallery», вже провела там виставку «Місто і море», а до Дня Незалежності України готується зробити нову.
Богдана і до війни викликала у херсонців чимало цікавості до себе, бо дарувала сумним під’їздам і парканам міста позитивний настрій, розмальовуючи їх яскравими фарбами. За 4 роки вона не тільки в Херсоні створила більше сотні арт-об’єктів — її запрошували навіть за кордон. А те, що відбувалось з дівчиною після повномасштабного вторгнення — то взагалі захоплива історія про те, як доля «підштовхувала» її до творчості та відкриття власної галереї.
Кухня. «Клондайк» у буковинському селі
Виїжджаючи з Херсона, вона похапцем забрала тільки валізку з фарбою та пензлі, все інше лишилося в майстерні, розповідає Богдана. З чоловіком і братом вони планували виїхати до друзів у Польщу, але коли стало зрозуміло, що кордон відкритий лише для жінок і дітей, їхати далі одна відмовилась. «Через знайомих знайомих» вони знайшли тимчасовий прихисток у селі Мигове Чернівецької області. Там жінка пішла працювати в готельну кухню, а чоловіки — в охорону.
Богдана каже, що перші тиждень-півтора прожила, як в тумані, занурена в новини і просту роботу. Навіть думала, що до малювання більше не повернеться. Але якось, коли на кухні все вже підготували до обіду, виникла перерва. І тут на очі потрапила кухонна дошка. Спитавши, чи можна, розписала її квітами.
«Мене питають: ти що, художниця? — згадує Богдана. — Кажу: так. Питають: а що на кухні робиш? Кажу: працюю, бо треба розвантажити голову, зайняти руки. Це нормально».
Розпитавши, стали просити: намалюй мені собачку, а мені Україну, а мені те, а мені інше. Немає на чому малювати? А що тобі треба?
«А я розумію, що полотен навряд чи я зараз знайду, — продовжує розповідь художниця. — Питаю: є старі лляні простирадла? На ранок приносять отаку стопку — малюй. У мене навіть деякі картини є, перевертаєш їх — а на звороті рожева смужечка...»
Одна з картин Богдани Баришевої, написана в Миговому. Фото з архіву художниці
Потім власник готелю дозволив Богдані пошукати потрібні для малювання речі по комірчинах — і вона зненацька знайшла рамочки. А потім дверцята від шафок без середини — з них вийшли чудові підрамники. Закріпила де кнопками, де будівельним степлером.
До речі, про степлер. Не кухнею єдиною жила Богдана, проводила благодійні заняття з дітьми, з переселенцями. І після першого ж уроку її нігтям «прийшов кінець». Тож коли зненацька отримала грошову подяку від жінки, якій допомагала, мала вибір, на що витратити ці «раптові» 350 гривень: на манікюр чи на будівельний степлер — і купила степлер...
В Миговому. Фото з архіву художниці
Згодом, дізнавшись, що дівчина має намір переїздити, власник готелю Ігор і собі забажав отримати картину на згадку. Навіть поїхали до Львова та купили справжнє полотно. Але от невдача — на стільці воно не трималося, потрібен був мольберт... Це дивовижно, але в готелі знайшлись і мольберти.
«Дивуюсь: що за клондайк? Я спускаюсь у підвал — два абсолютно новенькі, ідеальні станкові, тобто професійні, мольберти. Дванадцята ночі, я тягну цей мольберт з підвалу, вся в павутинні. Притягла, поставила. Ігор питає: підходить? Я кажу, так, можна я їх помию? Він каже: так, і один можеш забрати собі».
Картина - подарунок художниці власнику готеля. Фото з архіву Богдани Баришевої
Кафе. «В Одесі темп такий, що аж біжиш»
Вже у квітні 2022 року Богдана переїхала до Одеси — через волонтерство, до якого її підштовхнули життєві обставини. Батьки (і її, і чоловіка) залишилися в Херсоні, ліків не було. І виявилось, що знайома якраз організовувала постачання ліків в окуповане місто.
Долучилися до справи і Богдана з чоловіком і братом. Спочатку купували ліки батькам, родичам, сусідам, а потім і всім, хто просив. Але ж в селі асортимент медикаментів дуже невеликий, а в них крім звичних і знайомих препаратів просили щось специфічне. Коли вирішили, що треба кудись їхати, — дівчина отримала повідомлення від сестри із запрошенням оселитися в її одеській квартирі, бо вона виїхала.
Порівнюючи херсонське життя з одеським, Богдана розповідає:
«Загалом нічого не змінилося, окрім темпу життя. В Херсоні — просто релакс, а в Одесі темп такий, що аж біжиш».
І саме в Одесі родині вдалось втілити мрію, не реалізовану в Херсоні через війну, — відкрити кафе. Про це навіть не думали — але все складалося немов само собою. Спочатку замовник, з яким працювала Богдана, відкрив курс з навчання бізнесу кав'ярень — і вона вирішила навчатися. Розповіла про це знайомій — а та сказала, що в неї приміщення простоює, мовляв, — забирай.
«О 2 годині ночі я їй телефоную, кажу: Аню, я згодна. А наступного дня ми продали машину і всі кошти вклали в кав'ярню. Це ще важко назвати бізнесом, поки що кав'ярня не приносить коштів, ми намагаємось, але ще ні».
В Одесі. Фото з архіву художниці
Галерея. «Я хочу закохати людей у мистецтво»
А потім і Аня переїхала за кордон, звільнилося її приміщення поруч, і власник мав намір його здавати.
«Я не бачила цей простір таким, яким він є зараз. Коли ж прибрали перегородку й увімкнули світло, зрозуміла: це галерея. Тут навіть кріплення були. Телефоную Анатолію, нашому орендодавцю, питаю, а що тут було? Він каже: конференц-зала, тут висіли фотографії. Я думаю: це просто ідеально. Тут треба щось творче робити, в Одесі не вистачає таких творчих куточків. Питаю чоловіка: що робимо? Він каже: як завжди, давай ризикнемо».
Незадовго до цього Богдана була на резиденції для художників у Львові й познайомилася там з галеристами. Коли ж розповіла про події художниці Зоряні Павлишин, кураторці мистецького простору Armigera Art, та одразу сказала: ми з тобою зробимо виставку двома галереями. І зробили. Першау виставку присвятили Одесі і її художникам.
На виставці «Місто і море» в «ВВ Art Gallery». Фото Ігоря Бойченка
«Мені хотілося віддати дань цьому місту, показати, наскільки воно може бути різноманітним. Я тут познайомилася з багатьма крутими художниками, гарними людьми, мені тут комфортно. Звичайно, не як вдома, але комфортно».
На першу виставку Богдана зібрала 60 робіт більш, ніж трьох десятків художників, серед яких, звісно, одесити, херсонці (Богдана Баришева, Тетяна Гладиш), львів'яни, кияни, митці із Запоріжжя та ще з кількох міст. Друга виставка до Дня Незалежності, яка також організується силами двох галерей, презентуватиме десь 70 творів близько 40 художників з усієї України. Богдана каже, що охочих взяти участь дуже багато.
А ще галеристка-початківець мріє, щоб твори художників продавались, і пишається, що на першій виставці в галереї купили картину її учениці Алли Шевченко.
«Я хочу закохати людей у мистецтво і повернути їм це відчуття, тому з часом притупилося бажання надихатися унікальними речами, які створені руками людини. Також хочеться зробити простір, де ми будемо збирати не тільки художників, а й поціновувачів мистецтва», — ділиться художниця.
Богдана із запалом розповідає про фестивалі та безкоштовні майстер-класи для дітей і дорослих, які вона проводила і до відкриття галареї — в кафе. Це не масштабні заходи, скоріше фестивалі-квартирники, але художниця радіє найменшій нагоді відволікти людей від стресу засобами мистецтва:
«Розумію, що не кожен може заплатити кошти за майстер-клас. Але я хочу, щоб люди відчували себе комфортно і наповнено. А саме на таких уроках можна наповнитися творчістю і надихнутися картинами, присвятити час собі і подумати про щось. Це місце сповільнює темп і дає можливість провести час корисно. Коли я об'єдную людей і коли я всю енергетику дарую їм, і я бачу усміхнені обличчя — оце для мене щастя, якщо я можу їм допомогти. Якщо не можу, то дуже стараюся».
Частина експозиції виставки «Місто і море» в «ВВ Art Gallery». Фото Ігоря Бойченка
Мріє Богдана, звісно і про закінчення війни, а також про стіну між Україною і Росією.
«Я буду її спочатку будувати, а потім я її розпишу. З нашого боку», — каже художниця.
І вже плекає проєкти, які хоче реалізувати після закінчення війни. Наприклад безкоштовно зробити розписи у відбудовуваних дитячих садочках і школах, вкласти туди свою душу, щоб дітям, у яких війна забрала дитинство, подарувати щось прекрасне.
Напередодні Дня Незалежності та відкриття виставки виникло і питання, з чим художниця асоціює це свято. Виявилося, для Богдани Баришевої існує багато варіантів відповідей. Це може бути щось яскраве — наприклад, соняхи. Або спокійний пейзаж — бо спокою всім нам зараз дуже не вистачає. Символом Незалежності може стати і одна з її картин серії «Народжені війною», точніше, остання, де зображена дівчина вже не кричить і не плаче, а просто дивиться на вас — гарна та сильна.
Богдана Баришева. Сила і воля. Із серії «Народжені війною»
P.S. Виставка до Дня Незалежності України в «ВВ Art Gallery» відкриється 24 серпня о 17.00 і експонуватиметься до 24 вересня. Вхід до галереї безкоштовний. Шукати новий виставковий простір в Одесі на вул. Троїцькій, 34, під барбершопом «Frisor» (через кав’ярню «SiSi»).
Лариса Жарких, Вгору
