Дитяче захоплення переросло у професійне хобі
Сергій Краснов, майстер спорту України з велоспорту
55-річний Сергій Краснов розповідає, що він виріс та більшу частину життя прожив у Новій Каховці, що на лівобережжі Херсонської області (наразі перебуває під тимчасовою російською окупацією – ред.). Тому це місто називає малою Батьківщиною. "Моє захоплення велоспортом розпочалося саме тут. Коли мені було 12 років я пішов займатися греблею на байдарках в місцеву спортивну школу. Зробив це за компанією з однокласниками та провів в цьому виді спорту три роки. А потім дізнався, що на велоспорті дають можливість їздити додому на велосипеді, ще й з перемикачами швидкостей. Власне, це мене і мотивувало змінити напрямок занять", – згадує Сергій.
Проте своє подальше життя чоловік пов’язав не зі спортом. Здобувши три вищі освіти та попрацювавши у різних сферах – Сергій організовує власний бізнес, а згодом переїжджає до Одеси. Знову згадує за велосипед в 32 роки, на тлі проблем із зайвою вагою і вирішує повернутися до тренувань.
Сергій Краснов
Перерва у 15 років не стала на заваді. Вже за три роки Сергій Краснов стає майстром спорту України з велоспорту, виконавши норматив на певній дистанції як аматор, на рівні з професійними спортсменами. Захоплення переростає у частину життя: чоловік систематично бере участь в різних тренувальних зборах і перегонах в Україні та країнах Європи, наприклад Туреччини, Італії тощо. Не приховує, кубків і медалей настільки багато, що складно порахувати точну кількість усіх нагород. 
Медалі та кубки Сергія Краснова
"Це хобі, але до якого я підходжу дуже професійно. Маю тренера, відповідне обладнання та аксесуари. Я знаю, як це правильно, комфортно та безпечно робити. Я не хочу перевантажитися й отримати травму. Тому до всіх велогонок готуюсь ретельно, спираючись на власний досвід. Загалом, як виявилося, любов до велосипеда з мого дитинства нікуди не ділася – вона залишалася зі мною та просто чекала свого часу розкритися", – з посмішкою говорить Сергій. Благодійний велопробіг "Тур де Франс Україна"
"Тур де Франс Україна"
Проєкт "Тур де Франс Україна" – унікальний досвід досвідченого велосипедиста. Адже, за словами Сергія Краснова, раніше нічого подібного в житті він не робив. На непросту дистанцію спортсмен наважився задля підтримки жителів Херсонської області, які сьогодні перебувають в статусі вимушених переселенців. "Нова Каховка була окупована в перші години повномасштабного вторгнення. Під російською окупацією певний час перебували мої рідні. Тож я не з чуток знаю, що довелося та доводиться переживати ВПО. Наприклад, моя мама, виїхала на підконтрольну територію України з одним прозорим пакетом. Це все, що в неї залишилося з нажитого за 76 років… Земля, будинок, майно, – усе довелося покинути та в якому станові буде на момент повернення додому невідомо. Таких людей, як вона, багато – десятки тисяч… Раніше держава хоча б допомагала переселенцям та нині всі виплати поступово скорочуються. Тому обов’язково треба про них згадувати й не забувати, за можливості, їм допомагати. Вони вимушені починати своє життя з нуля", – пояснює Сергій.
Аби звернути увагу на ситуацію та допомогти землякам власними силами новокаховець вирішив об’єднати волонтерство з велоспортом. За задумом "Тур де Франс Україна" відтворює не лише кілометраж, а й умови проведення найпрестижнішої світової велогонки "Тур де Франс". Підготовка до багатоденних тривалих навантажень зайняла 8 місяців.
"Я стартував 29 липня, одночасно зі спортсменами у Франції. Передбачав, що буде спека, тому готував свій організм морально та фізично заздалегідь. Загалом 2,5 тижні аномальних показників температури переніс нормально. Прокидався о 5:30 ранку і за годину-півтори стартував, за 200 кілометрів випивав 6-7 літрів води, харчувався правильно (спортивним харчуванням). Також мене супроводжувала машина технічної допомоги. Чесно кажучи, міг проїхати ще три тижні в такому режимі", – розповідає спортсмен.
Маршрут благодійного велопробігу
Дистанцію у 3500 кілометрів чоловік проїхав у 21 етап, за 23 дні (два дні відпочинку). В середньому за добу долав близько 170 кілометрів, найменше – 25 і найдовше – 229 кілометрів. Всі етапи маршруту підлаштовував під велоперегони "Тур де Франс", від чітко прорахованого та складеного графіка не відходив. "Скільки додали спортсмени у Франції – стільки долав і я в Україні. Стартував із Одеси до Херсона, потім повернувся назад. Далі поїздив по Одеській області та по колу в міста: Кропивницький, Миколаїв, Кривий Ріг, Дніпро, Кременчук, Черкаси, Київ, Житомир, Хмельницький та інші. Фініш був знову таки в Одесі. Намагався їздити по більш-менш якісному дорожньому покриттю, тому й вигадав саме такий маршрут", – ділиться Сергій.
Під час "Тур де Франс Україна" вдалося зібрати 12 тисяч гривень. За словами Сергія Краснова, це небагато, але теж внесок у Перемогу. Найбільш цінною винагородою вважає зворотний зв’язок і підтримку людей.
Мені вдалося привернути увагу людей
Частина маршруту – місто Херсон
Сергій зазначає, реалізація велопробігу потребувало значних сил та ресурсів. Однак підтримка велоспільноти, як професійних спортсменів, так і аматорів стало додатковою мотивацією для чоловіка. "Не було міста, де б мене не зустрічали чи не проводжали. Наприклад, в Миколаєві це була група зі 40 спортсменів, дорослі та діти, з яких 10 доїхали зі мною до Херсона. В Кропивницькому зустрічали діти, для яких ми з місцевими велосипедистами організували змагання. В Кривому Розі, Дніпрі, Хмельницькому проводжали аматори – люди, які захоплюються велоспортом. Серед них, зокрема, мій товариш Юрій Скоробогатов, якому 80 років", – пояснює новокаховець.
Сергій Краснов з Юрієм Скоробогатовим
На пам'ять про ініціативу Сергій Краснов заготував медалі з символікою "Тур де Франс Україна": з одного боку емблема велопробігу, з іншого – маршрут, по якому він їхав. Сувеніри дарував людям, які зробили донат від 1000 гривень та найбільш активним учасникам проєкту. А ще, кожен з етапів Сергій зафіксував на камеру. Крім Херсона через технічні причини. Відео можна подивитися на каналі спортсмена в Youtube. Серед всіх міст найбільше запам’ятався саме Херсон. Про це говорить так: "Прифронтове місто, що тут скажеш… Було гучно, нарахував десь до 20 потужних вибухів. Раніше завжди повний людей центр зустрів порожніми вулицями та розбитими будинками із закритими фанерою вікнами. Але! Було дуже приємно, коли водії машин сигналили та махали руками на знак привітання".
Наразі з подібними марафонами чоловік робить паузу, адже потребує часу для відновлення. Однак не виключає, що в майбутньому повторить чи допоможе іншим спортсменам реалізувати подібні проєкти, важливі та корисні для України.
Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
Олеся Ланцман, Яніна Надточа, intent.press