Як можна виїхати з окупованого лівобережжя Херсонщини, які є труднощі та як підготуватися до виїзду, читачам «Вгору» розповів Стефан Воронцов, один із засновників організації «Humanity», яка з початку літа 2022 року допомагає українцям виїжджати з окупації.
Волонтери часто отримують повідомлення з проханням евакуації, але Стефан наголошує, що вони уникають цього слова. Бо евакуація зазвичай організовується владою, а не підпіллям, бо вона передбачає прогнозовано стабільний маршрут зеленим коридором і має відбуватися за планом.
«Ми допомагаємо виїхати з окупації безплатно і не називаємо це евакуацією, для нас це важливо, – наголошує волонтер. – Зараз цей процес відбувається тільки завдяки перевізникам, в нас немає свого транспорту, наших водіїв».
Маршрути виїзду з окупації
Стефан Воронцов повідомляє, що зараз існує лише одна можливість виїхати на підконтрольну Україні територію – виключно через Росію, до якої можна дістатися через КПП «Новоазовськ» поблизу Маріуполя або через Крим. Виїзд через Крим підходить не всім, бо там жорстокіший контроль.
«Вони бояться ДРГ в Криму, – пояснює волонтер. – Вони бояться пропускати наше населення з окупації в Крим. У Криму більше перевірок, там більш технологічний кордон і серйозні служби, і вони просто намагаються зайвий раз не пропустити непотрібну людину в Крим, бо бояться за Крим, а за свою країну не дуже».
З Росії можна потрапити в Україну через Колотилівку – єдиний пункт пропуску на кордоні. Або через Білорусь – там доволі давно існує КПП «Мокрани», це теж гуманітарний коридор. Є можливість виїхати в Європу через Латвію, і з цим волонтери також допомагають людям.
Стефан розповідає, що вони повністю беруть на себе організацію і відповідальність за те, як пройде цей виїзд, координують всі процеси від отримання повідомлення до моменту перетину українського кордону, але цим не обмежуються і далі супроводжують тих, кому нема до кого їхати:
«Деякі просто вагаються, не виїжджають через те, що їм нема куди їхати. І ми беремо це на себе, ми шукаємо місця, в нас є дружні благодійні організації в Україні, які допомагають з цим».
Як підготуватися до виїзду
Перше і найголовніше для людини – наважитись на виїзд, і особливо зараз, каже Стефан Воронцов, бо цей шлях важкий фізично і психологічно. До того ж на третій рік війни залишилися дійсно важкі випадки – маломобільні люди, хто мав або має проблеми в окупації або просто люди, які бояться їхати. Але 95% успіху виїзду з окупації – це підготовка.
«Ми підготовлюємо людей індивідуально, – розповідає волонтер. – Кожен випадок, кожна людина – це окрема історія. Місця постійно змінюються, водії постійно змінюються, і підготовка теж постійно змінюється. Ми як координатори маємо бути в курсі всіх оновлень руснявих правил, ми маємо знати, що відбувається на кордонах, ми маємо знати про всі документи, про всі ці бюрократичні штуки. Координатори готують людей, розповідають їм, що їх очікує залежно від їхнього кейсу».
Щоб люди самостійно підготувалися, волонтери пересилають їм чати у відкритому доступі з історіями про виїзд, в яких ті, хто вже подолав шлях з окупації до України, діляться, з якими проблемами можуть зіткнутися. Літнім і не зовсім самостійним ці історії читають або переказують, каже Стефан.
Перша справа, на якій акцентує волонтер, – це підготувати телефон, ретельно видалити все проукраїнське: листування в чатах, лайки та підписки в ютубі, перегляди в браузері. А от скидати телефон до заводських налаштувань Стефан не радить – хіба що в крайніх випадках, але все одно потім треба наповнювати телефон нейтральною інформацією або такою, яка сподобається росіянам.
«Якщо в телефоні знайдуть в контактах якийсь незнайомий номер, ви навіть не знаєте хто це, а виявилось, що зараз це військовий, – то вам хана, – попереджає волонтер. – Вам доведеться пояснювати, що це за людина, як ви з нею пов'язані, чому у вас цей контакт є, чи спілкуєтесь? Тут психологічно вони будуть давити, тиснути на те, щоб ти зізнавався в тому, чого не робив».
Друге – треба морально-психологічно налаштуватися: розуміти, з якими проблемами можна стикнутися на кожному етапі, чекати, що на КПП будуть стовідсотково провокативні питання. Волонтер розповідає що росіяни, намагаючись вислужитися, навіть до літніх людей застосовують свої методи, намагаються дізнатися, чи є в них хтось, хто якось пов'язаний з Україною. Вони досі намагаються знайти проукраїнське населення і не випустити таких людей в Україну. Часто залишають їх в окупації, можуть розірвати паспорт, щоб людина була в ізоляції, стала «невиїзною».
Третє – легенда, тобто історія, куди люди їдуть і чому, і її треба чітко знати, не мати сумнівів (до Польщі – так до Польщі), бути готовим комусь там зателефонувати. Стефан наголошує, що наявність у людей легенди – це не секрет для ФСБ, і жодних таємниць для ворога він не розкриває.
Скільки коштує виїзд з окупації?
Попри те, що волонтери «Humanity» забезпечують людям безплатний виїзд, Стефан Воронцов озвучив цифри. Раніше виїзд з окупації в Україну через Колотилівку коштував за одну людину мінімум 200 доларів, доходило і до 400, якщо було багато речей. Зараз можна знайти варіанти за 200-300 доларів. До Європи або Грузії – 300-400 доларів. Організація певними комбінаціями робить так, щоб зменшити ці цифри втричі, і в середньому ціна виїзду однієї людини з окупації до України складає 2,5-3 тисячі гривень. Також перевізник їде не всюди, десь треба замовляти таксі, довозити людей.
«На логістику йде зараз більшість коштів, які ми втрачаємо, – розповідає Стефан. – Все це кошти з донатів, благодійні кошти, які ми збираємо. Якщо раніше ми під кожен окремий кейс збирали окремий збір, то зараз ми працюємо більше з донорами, які або за нас збирають або просто десь знаходять кошти і приходять і вже ми з ними під звітність працюємо».
Раніше «Humanity» більше звітували публічно, а зараз звіти залишаються внутрішніми. Це тому, розповідає Стефан, що дуже небезпечно озвучувати конкретні цифри, фотографії, кейси, бо через це росіяни, постійно намагаються знайти проукраїнський спротив, підпілля, можуть вирахувати перевізників.
Волонтери та влада
Однак владні структури не тільки жодним чином не допомагають волонтерам, які вивозять людей з окупації, зовсім не комунікують з ними й навіть часом наражають людей на небезпеку, наголошує Стефан Воронцов. Гучним був випадок в березні, коли віцепрем'єр-міністр – міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук на своїй сторінці опублікувала фото бабусі, яку з Голої Пристані вивезли волонтери «Humanity». З одного боку, це мало вигляд її причетності до справи, з другого, вона наразила тим самим людей не небезпеку.
Стефан пояснює, що це була фотографія Червоного хреста, який зустрічає людей на середині сірої зони. Списки людей, які будуть переходити кордон, та світлини потрапляють в спільний чат по певному КПП, в чаті є і Верещук. Списки та фото в жодному разі не можна публікувати, бо в людей зовсім інші легенди (за легендою, ця бабуся їхала в Росію на реабілітацію, там її родичі – тому її та її сім’ю, в тому числі трьох дітей, росіяни спокійно пропустили). Але Верещук оприлюднила фото в той же день.
«Через те, що не було жодної комунікації, вони опублікували цю фотографію і трохи нас підставили. Не можна було цього робити, тим паче так швидко. Це був специфічний кейс, це маломобільна людина, а маломобільні люди не виїжджають звичайними перевізниками, там специфічний транспорт. Добре, потім водій виїхав взагалі з окупації, може, частково через цю історію. І бабуся на КПП казала, що їде в Росію – а потім потрапляє на головну сторінку Мінреінтеграції Верещук».
Стефан Воронцов каже, що це був не перший випадок, коли публікувалося те, що не мало було оприлюднюватися. Після цього випадку він давав багато інтерв’ю, але ніхто з владних структур так і не взяв на себе відповідальність, ніхто не відреагував на те, що Верещук піариться справами, до яких не має стосунку, ніхто не розпочав комунікацію – бо вони в ній не зацікавлені, стверджує волонтер.
Взаємодія влади з волонтерами – окрема болюча тема для Стефана, чоловік наголошує, що якісь дійсно великі справи робляться руками проукраїнських волонтерів в окупації, та звинувачує владу в бездіяльності.
Проте волонтер має відчуття, що вони роблять корисну справу, бачать реакцію від суспільства та чують слова вдячності від тих, кому допомогли безплатно і за короткий час виїхати з окупації. Щобільше, зараз вони роблять те, за що не бралися раніше – вивозять маломобільних людей. І закликає звертатися по допомогу та за консультацією.
Лариса Жарких, Вгору