Російські окупанти активно займаються русифікацією окупованих українських територій. І під терміном “русифікація” слід розуміти не тільки впровадження російської мови та законів РФ, але й повну зміну світогляду, переписування історії, нав’язування пропагандистських кліше, якими Росія підміняє факти. Варто звернути увагу не тільки на те, як це роблять, а й на те, який прихований небезпечний сенс міститься у цих наративах.. Далі про це у матеріалі. Пропаганда
У проросійських телеграм каналах окупованої Херсонщини активно ширився допис від глави Скадовського округу Олександра Дудки.
Скриншот повідомлення окупаційних ЗМІ
Допис містить низку російських наративів, які окупаційна влада намагається ввести в інформаційний обіг. Але важливо проаналізувати не стільки самі наративи, скільки їх прихований зміст, який несе більшу загрозу і небезпеку. А саме:
НАРАТИВ 1. “Народ Донбасу”
Ще з 2014-2015 років російська пропаганда активно почала вживлювати в інформаційний простір вигадане поняття «народ Донбасу». Це абсолютно штучний термін, який не має під собою жодного історичного, етнічного та соціального підґрунтя. Ніколи не існувало такої соціальної, а тим більше етнічної групи, як «народ Донбасу», що могла б претендувати на якусь відокремленість від українського народу.
Натомість російська пропаганда, вживлюючи штучне поняття «народ Донбасу», намагалася надати йому ознак та обрисів якоїсь субетнічності, особливого соціуму. Тому з’явилися і похідні наративи про «мову Донбасу», «культуру Донбасу» і, врешті-решт – «історію Донбасу». Бо якщо це щось окреме, щось з обрисами етнічності, то у нього має бути своя історія. Таким чином один міф спричинив своєрідну ланцюгову реакцію генерації інших міфів.
Цей міф необхідний російській пропаганді для того, щоб виправдати «відокремлення» частини території України, «повстання» проти «поневолення українщиною». Бо це надає умовну суб’єктність даній території й «народу». А раз так – то і право на “самовизначення”.
Саме такий прихований зміст закладено у словосполученні «народ Донбасу». І саме тому він так активно просувається. Завтра за такою ж аналогією пропагандисти можуть формувати і просуватися меседжі та наративи про «народ Херсонщини».
НАРАТИВ 2. “СВО”
Цей наратив увійшов в інформаційний обіг після 24 лютого 2022 року. Це абревіатура (“спеціальна воєнна операція”), якою росіяни називають війну Росії проти України. І це не просто словесна примха пропагандистів, чи показник боягузтва Кремля, мовляв, злякалися оголошувати війну відкрито – тому і вигадали термін СВО.
Москва таким чином намагається продемонструвати світові, що вона йде наводити «порядок» нібито на своїй території. Це щось локальне, місцеве, невелике, такий собі «поліцейський» захід.
Кремль чітко розумів наслідки, що очікують країну, яка оголосила війну іншій. Тому й застосували термін СВО, щоб вибити цей потенційний козир (санкції) з рук можливих партнерів та союзників України. Сьогодні Росія цим користується. Наприклад, апелює до незаконності санкцій проти себе – бо вона ж війну не оголошувала.
Нині навіть на рівні глав округів, через книжки та бібліотеки просувається й укорінюється цей термін.
І це лише верхівка прихованого змісту та небезпек, які містять ці наративи.
У коментарі “Вгору” політолог, краєзнавець Дементій Білий зазначив, що подібні заходи спрямовані на підвищення контролю над українськими людьми. Окупаційна влада намагається сконструювати минуле, аби жителі окупованих територій України відчували нібито єдність з РФ.
Олекса Шарабура, Вгору
