Вони пережили російський полон: катування і знущання військових РФ. Кожен з колишніх полонених з Херсонщини має психологічні та фізичні травми. Самому справитись з ними дуже важко, кажуть люди, які пройшли полон РФ. Ми поговорили з кількома з них про те, як вони живуть зараз, що їх підтримує та як довго триває реабілітація.Херсонці, які пережили російський полон під час окупації міста, допомагають тим, хто має подібний досвід. Роман Баклажов — один з них. Розповідати про пережите почав після того, як виїхав з окупованого на той час Херсона у 2022 році. З часом до нього почали звертатись за порадою інші цивільні полонені.
"На мене почали виходити різні правозахисні організації, гуманітарні штаби. Ми створили в одному з месенджерів групу. Зараз у ній перебуває 40 людей, які постійно додаються потрошки. З кожною людиною я спілкуюся особисто, намагаюся дізнатися, які потреби, і намагаюся кожній людині допомогти", — розповідає Роман.
Олександр Дьяков і Роман Баклажов. Суспільне ХерсонЗустрічі, каже, організовують щопонеділка. Розпочали навесні 2024 року.
"Якщо до нас долучається нова людина, ми її вислуховуємо, підтримуємо. Я знаю, яка на часі й де перебуває фінансова допомога, реабілітаційна, і ми намагаємося цю людину направити на реабілітацію. Чи направити туди, де зроблять правову підтримку. Це постанова, яка передбачає підтримку полонених, як комбатантів, так і цивільних. Наразі з неї нічого не виконується. Недавно на нас вийшли з координаційного штабу. Ніякої допомоги немає наразі", — ділиться Роман Баклажов.
Постанова КМУ № 296 від 15 березня 2024 року. Суспільне Херсон"У людей, які пройшли полон, є проблеми з психікою, проблеми зі здоров’ям, проблеми з головою. Майже у всіх у полоні було традиційне знущання: це допити, електричний струм. Плюс протигази, плюс мішки целофанові на голову. Це все дуже сильно б’є по здоров’ю. Я спілкувався з людьми, які бояться, що взагалі у них залишиться страх. Вони просто бояться. Вони живуть у режимі паніки. Вночі такі люди дуже погано сплять, сняться кошмари", — розповідає Микола.
Для отримання статусу цивільного полоненого, необхідно зібрати пакет документів і подати його на розгляд до комітету, створеного при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Статус надають члени комітету, питання вирішують голосуванням.
"Мені, наприклад, відмовили, хоча маю кримінальне провадження від СБУ, маю купу документів від СБУ, що я провів майже місяць у цій катівні під безперервними тортурами. Вже є офіційні документи", — каже Микола Мегеря.
Микола Мегеря та Олександр Дьяков. Суспільне ХерсонЧотири місяці чекав на висновок комісії Олександр Дьяков. Чоловік розповідає, був у полоні 70 днів. Перші 17 днів російські військові катували його, після цього відвезли до лікарні, звідки йому вдалося втекти.
"У мене були не тільки висновки з поліції. У мене були довідки з лікарень, тому що я в результаті полону потрапив до лікарні, майже два місяці був у двох лікарнях. Довідка з поліції, друге — це, якщо людина отримала якесь каліцтво, то МСЕК. Я сам рік нічого не подавав, бо у такому стані був, бо стан мого здоров’я був такий. Мені психічно було не до цього", — ділиться Олександр.
Засідання комісії відбувається раз на місяць На сьогодні подали більше тисячі заявок, говорить Роман Баклажов.
"Людина може самотужки все зробити, але це дуже важко, нервово. Краще звернутися до спеціаліста. Ви таким чином не будете гаяти час. Це зараз безплатно. Багато правозахисних організацій допомагають безплатно", — каже Роман.
Волонтер Ілля Вольський. Суспільне ХерсонВолонтер Ілля Вольський упродовж трьох місяців відвідував у Херсоні зустрічі для цивільних чоловіків, які пережили російський полон. У серпні 2022 року російські військові увірвались до його квартири. Звинувачували у коригуванні вогню по Антонівському мосту.
"Перерили десь за півтори години всі кімнати. В другій кімнаті в мене донька шестирічна і дружина поряд на ліжку були. Щоб в мене інформацію якусь отримати, лякали тим, що заберуть дитину. Неприємні хвилини… Я сказав: "Краще забирайте мене", — згадує Ілля.
Колишній полонений каже, що про подальшу долю тих, з ким сидів у камері, нічого не відомо.
"Я запам’ятав імена, прізвища всіх, хто був зі мною в камері. Дуже потоваришував з отцем Ігорем з Токарівки. Він з музичною освітою, вболівальник футболу, ми з ним дискутували з приводу старослов’янської мови. В мене філологічна освіта, Херсонський педагогічний інститут, в нього – духовна семінарія. Спілкувались з приводу футболу, музики, літератури", — розповідає Ілля.
Камера, у якій росіяни тримали жителів Херсонщини під час окупації. Суспільне ХерсонПісля деокупації Херсона Ілля Вольський подав заяву до Нацполіції, у якій повідомив про те, що російські військові незаконно його утримували та катували. Чоловік лишається у Херсоні, займається волонтерством — возить гуманітарну допомогу, медикаменти, допомагає з евакуацією маломобільним людям.
"Якщо людина чимось займається, чимось суспільно корисним, це є велика мотивація, воно допомагає. Яка у мене мета і ціль у цей час? Це максимально помогти людям, які на нас чекають, які в нас вірять. Тому що ми — волонтери, працюємо не за гроші, а щоб максимально допомогти людям, громадянам, суспільству, жителям Херсонщини в першу чергу. Тому ми тут і знаходимося", — пояснює Ілля Вольський.
Учасники проєкту для цивільних чоловіків, які пережили російський полон . Суспільне ХерсонУ Херсоні проєкт організували за підтримки благодійного фонду Доктора Муквеге. Зустрічі відбувалися раз на тиждень, на них надавали психологічну та юридичну допомогу. До спільноти долучились понад 20 чоловіків. Зараз учасники продовжують спілкуватися і підтримувати один одного онлайн, говорить координатор проєкту Олег. Під час окупації Херсона чоловік також був у російському полоні.
"Кожен, хто тут присутній, це саме постраждалий. Щоб не було ніяких бар’єрів, переживань, щоб надати їм юридичну допомогу, супровід у всіх документах, у всій цій бюрократичній тяганині, яка є зараз, на жаль. А також іншу допомогу, в тому числі грошову і речову", — розповідає Олег про мету проєкту.
Психологиня Юлія Люльченко. Суспільне ХерсонБезсоння, прояви агресії, проблеми у спілкуванні, відчуття безпорадності, манія переслідування, нав'язливі думки — проблеми, з якими найчастіше стикаються полонені, розповідає психологиня Юлія Люльченко.
"На жаль, зараз дуже багато розлучень, тому що повертається інша людина і жінка не може сприйняти такого чоловіка. Вона дуже вперто хоче того колишнього, який був чоловіком, якого вона кохала. Не вистачає терпіння. Потрібно звертатися до психолога, знати вправи стресостійкості, щоб вона допомагала своєму чоловікові. Дуже рятує гумор. Коли в родині присутній гумор, то можна казати, що це уже великий крок до одужання", — говорить психологиня.
За її словами, відчуття небезпеки у людини, яка пережила полон, присутнє постійно. Таким людям, вважає Юлія, важко відновлювати контакт з іншими.
"До психолога вони також коли звертаються, то спочатку приглядаються, чи можна довіряти. Вони дають якусь інформацію дозовано. НСЗУ (Національна служба здоров’я України) пропонує безплатну програму для реабілітації в центрах полоненим та усім постраждалим від травм", — розповіла психологиня.
Суспільне Херсон