«Розгублені та налякані»
За словами Олена Цигіпи, до повномасштабного вторгнення РФ в Україну її чоловік фактично вже був пенсіонером, журналістом-фрілансером та писав казки для дітей і Нову Каховку.
– 24 лютого, коли все це почалося по всій Україні, багато жителів Нової Каховки розгубилися. Ми були налякані. Я теж була налякана. А Сергій – в минулому військовий – з 2015 по 2017 рік був у ЗСУ, колишній співробітник СБУ, депутат трьох скликань в місцеву раду. Він дуже швидко оговтався і почав висвітлювати на своїй сторінці у фейсбуці й у телеграм-каналі всю правду про окуповане місто. І, звісно ж, він був досить незручний для окупаційної влади.
- З початку повномасштабного вторгнення Росії Сергій Цигіпа займався волонтерською діяльністю, брав участь у мітингах на підтримку України та висвітлював інформацію про дії РФ на півдні.
- За даними Центру громадянських свобод, 24 лютого 2022 року він створив проєкт «Інформаційна самооборона Нової Каховки».
«Попередили про полювання»
Олена Цигіпа пригадує, що 6 березня 2022 року вони з чоловіком вийшли на проукраїнський мітинг та проти російської окупації. Вона каже, що це було ризиковано для кожного, ніхто не знав, чи повернеться додому після мітингу.
Жінка каже, що чоловік не злякався цих погроз, але став обережнішим. За словами Олени, він перестав ночувати вдома, ховався у знайомих, не спав двічі в одному місці. Але згодом активіст перестав переховуватися.
– Коли він повернеться, то сам скаже, чому він перестав переховуватися. У мене – дві версії. У Новій Каховці в той час мешкала його мати та донька з онуками, і він, напевно, почав розуміти, що якщо буде переховуватися, то будуть обшуки в його рідних, всіх перелякають, перевернуть все догори дриґом і все одно знайдуть. І друга версія – йому просто було бридко ховатися у рідному місті.
- З 12 березня 2022 року він перебуває в полоні. Довгий час місцеперебування Цигіпи було невідоме. Торік у жовтні стало відомо, що активіста утримують у СІЗО Сімферополя. Пізніше повідомлялося, що Цигіпу перевели в нове СІЗО в Сімферополі.
- 6 жовтня 2023 року стало відомо, що підконтрольний Кремлю Верховний суд Криму засудив до 13 років позбавлення волі журналіста з Нової Каховки Сергія Цигіпу у справі про «шпигунство». У лютому 2024 року повідомлялося, що у Цигіпки з’явилася пухлина.
Без дозволу на спілкування
Із 12 березня 2022 року Олена не має змоги поспілкуватися з чоловіком ні особисто, ні телефоном. Такої можливості не давали ні адвокату, з яким є угода, ні адвокату за призначенням. Жінка могла бачити чоловіка лише на відео з судових засідань, які транслювали російські ЗМІ.
Російські війська займали місто Бучу понад місяць. Після їхнього стрімкого відступу наприкінці березня місцева влада і журналісти виявили тіла 458 цивільних жителів, 419 із них були застрелені або померли від тортур. Кремль «категорично відкидає будь-які звинувачення у вбивствах цивільних», навіть попри те, що факти вбивств цивільних у період російської окупації були підтверджені супутниковими знімками.
Олена розповідає, що під час перегляду відео з суду не могла не помітити, як виглядає її чоловік. Він був схудлим, загримованим і коротко стриженим, поділилась вона. Також жінка згадала свідчення ще одного журналіста з Херсону Олександра Тарасова, якому вдалося звільнитися з російського полону.
Цензура у листах
Під час вироку у підконтрольному РФ суді Сергій Цигіпа заявив, що він – «громадянин і патріот України, а російська «спеціальна військова операція» на території України – це війна». У своїй промові активіст сказав: «Мені байдуже, скільки років ви мені дасте, чи 2, чи 19. У моєму віці будь-який рік може бути останнім».Після того, як журналісту винесли вирок, в Олени з’явилася можливість листуватися з чоловіком.
– Є офіційний сайт, називається «Зонателеком». Ним можуть користуватися лише ті, хто перебуває під слідством, або ті, хто вже засуджений. Листи пишуться лише російською мовою. Ми розуміємо, що вони вичитуються цензурою, тому ми не пишемо нічого такого, щоб не зашкодити, бо у них є функція «стоп-лист», або вони можуть просто зафарбувати дещо, або відірвати шматок листа. У мене були такі листи.
Олена каже, що після отримання вироку її чоловік перебуває на етапі, тобто зараз його транспортують до місця ув’язнення, але куди саме, вона точно не знає.
– Його вже відправили у глиб Росії. За свідченнями адвоката, його направляють у Рязанську область, куди саме, невідомо, але він – вже на етапі.
Чому цивільних немає у списках на обмін?
Протягом останніх двох років, відколи Сергій Цигіпа у полоні, Олена спілкується з правозахисниками, виступала на конференції ОБСЄ, в Парламентській асамблеї Ради Європи, постійно перебуває на зв'язку з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими та Міжнародним комітетом Червоного Хреста. Однак жінка стверджує, що зусилля цих організацій, на її думку, недостатні для звільнення її чоловіка з полону.– Я десь тиждень тому отримала листа від координаційного штабу на моє звернення і звернення Херсонської прокуратури, щоб Сергія додали у список на обмін. Тому що він був на службі з 2015 по 2017 рік, тому що він – колишній працівник СБУ, він вже засуджений як політв'язень. Але відповідь була дуже виважена, підбирали слова. Там повідомили про те, що немає офіційної інформації про Сергія від РФ й що немає підтвердження від МКЧХ (Міжнародний комітет Червоного Хреста – ред.). Мені дуже дивно, тому що і в СБУ, і в Координаційний штаб я відправляла всі підтвердження від адвоката, навіть уривки з вироку. І невже це не є офіційною інформацією?
Оскільки цивільні полонені, на відміну від військових, не підлягають обміну на державному рівні, то процес їхнього повернення повільний та складний, пояснив «Новинам Приазов’я» виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павличенко.
– Росія сьогодні не визнає статусу українських військовополонених і розглядає їх в однаковому статусі з цивільними. І, власне, це є проблемою. Це тому, що Росія не визнає, що це війна. Це «СВО», як вони називають. І вони вважають, що їхні дії легітимні й законні, а ті, хто протидіє цьому, – це злочинці. Хто б це не був – люди у військовій формі, правоохоронці, поліцейські, прикордонники, цивільні, всі, хто чинить їм опір, вони є злочинці.
Треба також зазначити, що цивільних осіб не обмінюють, тобто вони фактично не фігурують у списках на обмін. Я можу навести приклад, що під час одного з обмінів, коли міняли військовополонених визначеною кількістю одних на інших, було 12 цивільних, яких просто передали українській стороні. Вони не фігурували навіть в списку і в кількості тих, кого Росія передала Україні як військовополонених.
- 16 квітня 2024 року в Україні представили спеціальну робочу групу, що займатиметься поверненням цивільних українців, яких незаконно утримує Російська Федерація, повідомив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець під час конференції «Цивільні в незаконному утриманні Росії». Робоча група працюватиме при координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими.