- Чи є ідея видобутку газу в Азовському морі перспективною і економічно вигідною?
- Що може завадити окупантам видобувати нафту і газ в Азовському морі?
За словами окупаційного чиновника, наразі ключове питання полягає у пошуку представників бізнесу, які були б зацікавлені у розробці родовищ. Переговори ведуться, але поки що без конкретних рішень, сказав Йожиков. Втім, він зазначив, що в Азовському морі з боку Краснодарського краю та Ростовської області Росії ведеться видобуток нафти.
Тож конкретні обсяги запасів газу визначать інвестори, які проведуть там геологічну розвідку. Окупаційний чиновник наголосив, що йдеться саме про промислові запаси. Російське інформаційне агентство ТАСС при цьому нагадало, що робота стосовно пошуку газових родовищ в акваторії Азовського моря була анонсована у листопаді 2023 року.
«Масово розкрадають українські ресурси»
На заяви окупантів відреагувала Бердянська міська військова адміністрація. Там зазначили, що Росія і далі системно використовує захоплені українські території як сировинний придаток. Акваторія Азовського моря стала черговим об’єктом амбіцій Кремля, кажуть у Бердянській МВА і називають такі амбіції «грабіжницькими».Влада Бердянська також повідомила, що геологорозвідувальні роботи окупанти планують проводити з 2026 до 2030 року. Уже підготовлений перелік родовищ, які Росія має намір експлуатувати. Може йтися про понад 20 перспективних підводних нафтових та газових родовищ, зауважили у МВА.
Виконувачка обов'язків начальника відділу інформаційного забезпечення та комунікацій Бердянської МВА Ксенія Клещенко розповіла «Новинам Приазов’я», що Росії відомо про потенціал газових родовищ в Азовському морі ще з радянських часів.
«Тепер, коли акваторія Азовського моря та його узбережжя перебуває під контролем окупантів, в них розв'язані руки. Тому не важко здогадатися, що якщо загарбники збираються їх досліджувати, то і займатися видобутком теж, що може призвести до дуже сумних наслідків. Це саме те, чим окупанти займаються на тимчасово окупованій території Запорізької області. Тобто масово розкрадають українські ресурси», – зауважила вона.
Замість того, щоб вирішувати проблеми, з якими стикаються жителі захоплених територій, окупанти займаються збагаченням, додала посадовиця.
«Важливо розуміти, що усі плани окупантів зосереджені виключно на власному збагаченні та на збагаченні країни-агресорки Росії. Проте аж ніяк не на добробуті мешканців окупованих територій. І поки мешканці Бердянська потерпають від регулярних відключень водопостачання та електроенергії, окупанти будують грандіозні плани щодо нового етапу з експлуатації ресурсів регіону» – зазначила вона.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Які запаси?
За даними Центру журналістських розслідувань, до початку повномасштабного вторгнення українська компанія «Чорноморнафтогаз» видобувала газ на Стрілковому газовому родовищі на шельфі Азовського моря в акваторії Арабатської стрілки.
У такий спосіб забезпечували потреби споживачів Генічеського регіону Херсонщини. У 2020 році компанія пробурила і ввела в експлуатацію ще одну свердловину, приток газу з якої повністю задовольняв потреби споживачів регіону, і планувала подвоїти видобуток.
Виконавча директорка Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Оксана Іщук розповіла «Новинам Приазов’я», що розвідка родовищ в Азовському морі почалася у 1970-х роках.
«Для того, щоб розуміти перспективи ідеї, потрібно розуміти взагалі ресурси, які є на цих родовищах. Тоді було встановлено, що запаси газу на цьому родовищі становлять 500 млн кубічних метрів. Тобто це не велике родовище, в той час розвідка на ньому велася, але не була завершена до кінця, ці запаси не є підтвердженими, й воно було законсервоване», – пояснила вона.
«Вплив ударів ЗСУ по «вишках Бойка»
Росія планує наразі проводити розвідку родовищ, які досліджували на початку 2000-х років компанія «Чорноморнафтогаз» разом із «Укргазвидобуванням», каже експертка. Тоді розвідували Східно-Казантипське і Північно-Казантипське родовища.«Важливо те, що навколо цієї першої свердловини на Східно-Казантипському родовищі вже була побудована інфраструктура і вже були вкладені перші кошти. Зокрема, був побудований газопровід морський, який поєднує цю першу свердловину Східно-Казантипського родовища з сухопутним трубопроводом у Криму, і потім газопровід до магістрального газопроводу Джанкой – Феодосія – Керч.
Після того, як цей перший газ надійшов у Керч, було встановлено, що потенціал видобутку на Східно-Казантипському родовищі – 200 мільйонів кубічних метрів на рік, тобто достатньо високий», – каже вона.
Втім, після ударів у 2022 році по газовидобувній інфраструктурі в Чорному морі, а саме по так званих «вишках Бойка», видобуток впав дуже суттєво, зазначила Іщук.
«На оцих вишках, які були окуповані, був створений клон українського державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», який опікувався видобутком і який був балансоутримувачем цієї української інфраструктури для видобутку газу. І ось тоді в них після ударів Збройних сил України у 2022 році різко впав видобуток», – пояснила експертка.
Вона нагадала, що у жовтні 2024 року російська сторона повідомляла про те, що згадані платформи в Чорному морі через удари ЗСУ зараз не використовуються.
«Тому ідея запуску оцих недорозвіданих родовищ є дуже актуальною для них і вони сподіваються за рахунок доведення вивчення, запустити промислову експлуатацію, виконати дорозвідку і покривати певну частину дефіциту газу в Криму», – розповіла Іщук.
В умовах санкцій Росії навряд чи вдасться швидко запустити газовидобування в Азовському морі, втім, до 2030 року це цілком може статися, якщо не відбудуться зміни у регіоні, додала вона.
Ризики видобутку
Голова наглядової ради компанії «Інститут геології», кандидат геологічних наук Андрій Локтєв розповів «Новинам Приазов'я», що в Азовському морі налічують 5 родовищ. За його словами, видобування газу звідти потребує суттєвих інвестицій і часу.«Чотири з них ближчі до Кримського півострова, а одне ближче до Запорізької області. В частині цих структур після буріння не підтвердилась наявність там нафти або газу. Якби ці родовища були сухопутними, вони б були цікаві для розробки, а оскільки це море, вони потребують набагато більше фінансових вкладень для старту видобування.
Те, що ближче до Запорізької області, воно (родовище – ред.) називається «Морське», там відносно невеликі запаси, якщо я не помиляюсь, з підтверджених – точно менше одного мільярда кубометрів. До прикладу, Україна споживає 25-24 млрд кубометрів газу щороку, вони не видобуваються протягом одного року. Тобто ви не можете їх вилучити протягом короткого періоду. Вам треба постійно інвестувати кошти і ви будете вилучати цей газ, умовно, 20-40 років», – пояснив він.
Буріння і видобування газу в Азовському морі є для Росії ризикованим як з безпекової, так і з фінансової точки зору, каже вчений. На його думку, ця ідея більше нагадує піар-акцію окупаційної адміністрації.
«Зараз морем, ні Чорним, ні Азовським, росіяни особливо не можуть пересуватися. Тому що Україна отримала перевагу над ними в акваторіях завдяки асиметричним рішенням. Отже, буріння такої свердловини потребувало б великого пересування великої кількості обладнання, великої кількості допоміжних кораблів.
Це ж потрібно морську платформу ставити, яка може бурити свердловину. Це досить тривалий і капіталомісткий процес. Україна дуже швидко зупинить якісь спроби вести видобування», – зазначив Локтєв.
Разом з цим, далеко не кожна свердловина є продуктивною, що трапляється доволі часто під час розвідування родовищ, каже Локтєв.
«Ви можете пробурити 2-3 свердловини і не отримати ні нафти, ні газу, а при цьому вкладати якісь десятки-сотні мільйонів доларів. Ще один виклик для росіян в тому, що вони відрізані від технологій. І останній момент – це те, що у росіян є набагато більше родовищ, які економічно цікавіше розробляти, ніж ці родовища в Азовському морі», – додав він.
- Після початку повномасштабного вторгнення в Україну російська влада регулярно називає Азовське море своїм «внутрішнім». У лютому 2025 року РФ розірвала російсько-українську угоду щодо безпеки мореплавства у цій акваторії.
- Договір про співпрацю у використанні Азовського моря та Керченської протоки першою денонсувала Україна у зв'язку з повномасштабною військовою агресією Росії. Це сталося 24 лютого 2023 року – у річницю початку повномасштабного вторгнення Росії до України. Верховна Рада України скасувала всі договори з Росією щодо Азовського моря та Керченської протоки.