Отець Максим Барвінов — капелан 124-ї бригади Херсонської територіальної оборони. Його домівка, як і більшості побратимів, постраждала від обстрілів, а потім її повністю затопило водою. Однак Максим вірить, що повернеться додому, до рідного Херсона.
Кореспондентці ТСН Наталі Нагорній він розповів, у чому полягає робота капелана на фронті, наскільки складно військовим на Херсонщині зараз, та як події в тилу демотивують на фронті.
Робота капелана
“Мене звуть отець Максим Барвінов. Я — клірик Херсонської єпархії Православної Церкви України, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці селища Дарівка, капелан 124 бригади Херсонської територіальної оборони. Робота капелана — це не тільки робота з військовослужбовцями саме в підрозділі, в бригаді. Це більше і робота з цивільними, робота з іншими хлопцями, херсонці, які приїжджають. І як вільні вуха, просто побути, послухати”, — каже Максим.Військовим не треба щось казати, розповідає капелан, іноді треба просто прийти, посидіти з ними.
“Вони тобі самі все розповідають. І під час цієї розмови, коли він тобі щось розповідає, він сам же знаходить відповіді на свої питання. Тут треба просто слухати їх”, — каже Максим.
Домівку обстріляли і затопили
Він пригадує події після підриву росіянами Каховської ГЕС. Його будинок розташований в районі Нефтегавані, недалеко від річки.“Коли тоді їздили, тварин рятували під час підтоплення, там одна труба тільки стирчала з-під води”, — розповідає капелан.
Максим каже, що заявку на відновлення пошкодженого будинку в нього прийняли за півроку. Однак наразі через те, що він перебуває у зоні бойових дій, представники влади не можуть виїхати туди та зробити обстеження.
Він вірить, що повернеться додому. Максим каже, відмовився від грошових сертифікатів, які зараз пропонують замість пошкодженого майна — щоб докласти кошти і придбати будинок в іншому місці.
“Я не хочу, я хочу тут. Це мій дім, це мій Херсон. Коли його втратити, коли місто було в окупації, коли ти був в окупації, потім виїхав з Херсона… І не мати змогу повернутися до рідного дому, ви не уявляєте, як це важко. Як їдеш, наприклад, на Миколаїв і бачиш, що ти можеш повернути наліво і буквально за 40 хвилин бути в себе вдома. Але в тебе немає цієї змоги. Я не знаю, люди лише які це пережили, можуть мене зрозуміти. Зараз Херсон вільний, хоч і під обстрілами. Це надає надію”, — розповідає Максим.
З окупації тікав річкою
Він виїхав з Херсона через три місяці після російської окупації. Увесь цей час він переховувався. Сили спеціальних операцій Збройних сил України допомогли йому виїхати — у Миколаїв по річці.“Дякувати Богові, все пройшло добре. Тоді було страшно, зараз весело”, — каже капелан.
Максим пригадує, що перші півроку повномасштабної війни в Україні всі українці об’єдналися задля перемоги і були готові віддати останнє один одному.
“То тільки ти кидав в Фейсбук якісь прохання, то відразу тобі сипали десятки смс з пропозиціями про допомогу… Зараз, так, трошки всі втомилися. Всі вже хочуть вижити і просто бачать, що потім залишаються сам на сам. Чомусь ті люди, які допомагали до того іншим, потім залишаються без допомоги ззовні”, — розповідає Максим.
Що демотивує військових на фронті
Капелан каже, що військові дивляться, що відбувається в них за спиною, в тилу, і це їх дуже демотивує.“Хоча, звісно, більшість у нас служать херсонці. І тим паче з лівого берега. Тому для них принципово звільнити свої землі. І їм дуже сумно, що вони не бачать підтримки в плані дійсно тої кількості боєприпасів, яка потрібна для звільнення Херсона. Хлопці віддають своє життя, здоров'я, знаходячись на лівому березі і під час штурму не завжди є підтримка артилерії, яка має бути постійно для того, щоб зберегти їхнє життя, перш за все. У росіян вистачає боєприпасів, щоб їх крити вдень і вночі, а ми не можемо дати їм гідну відсіч. І це, звичайно, теж демотивує хлопців”, — каже Максим.
За його словами, хлопці на фронті хочуть бачити возз'єднання суспільства в тилу. Щоб всі українці розуміли, що війна йде не десь на Херсонщині, чи на Харківщині, Донбасі, в Криму, а по всій Україн.
“Треба йти до війська, якщо не можеш служити, допомагати, ремонтувати авто, техніку. Сплачувати податки, які потрібні нашій країні. Для чиновників — не розворовувати те, що нам дають, не ставити такі ціни на продукти, які йдуть в армію, на ті ж самі комплектуючі, які перевищують звичайну ринкову вартість. Волонтери купують це набагато дешевше. Держава бере це на 20-30% дорожче. У нас іде війна, шановні, треба економити кожну копійку”, — каже капелан.
Хлопцям немає, де жити
Максим розповідає, що в його бригаді воюють ті, до кого додому росіяни вже прийшли. У хлопців немає домівок, а їхні родини виїхали за кордон або живуть на заході України.“Зараз ми створюємо ініціативну групу, намагаємося якось донести до нашої влади, щоб вони зайнялися тими соціальними проблемами, які є у військовослужбовців. Щоб хлопці не думали, стоячи на передовій, що їм ще треба хвилюватися за те, що відбувається в їхніх домівках. Щоб зруйновані будинки відбудували. Але оскільки ми зараз знаходимось зоні активних бойових дій, то навіть влада каже, що в них немає змоги допомогти відремонтувати ці будинки. І зараз це все стоїть напризволяще”, — розповідає капелан.
Наскільки великий дефіцит людей у бригаді
За словами військового, у них наразі висока укомплектованість, але люди завжди потрібні. Він закликає херсонців, які живуть у місті або за його межами, приєднатися до війська.“Зараз ми набираємо в нашій бригаді хлопців. У нас є вільні посади. І тим паче, якщо вони на пряму звертаються до нас до бригади, можна через нашу сторінку в Фейсбуці 124 бригади написати, хто має бажання. І це дуже прискорений процес. Не так, як через ТЦК, через медкомісію, через купу паперів два-три місяці чекати і невідомо, куди вони попадуть. А тут вони будуть служити в Херсоні і звільняти якраз саме свої домівки. Тож херсонці, запрошуємо вас всіх до лав 124 бригади!” — каже капелан.
