То чому ж, незважаючи на низку переваг, окупанти не можуть утримати контроль над лівим берегом? З’ясуймо.
ПЛАЦДАРМ У НЕПРОСТИХ УМОВАХ І ЩО ТАКЕ ГВ «ДНЄПР»
Сам факт формування Силами оборони України плацдарма в настільки невигідних умовах, за кількісної переваги противника і відсутності повноцінної логістики, здавався чимось неймовірним.
Зважте самі, російська група військ «Днєпр» на сьогодні чисельно становить:
● особовий склад – близько 68 000;
● танків – близько 380;
● ББМ – близько 900;
● ствольної артилерії – близько 500;
● РСЗВ – 80.
На перший погляд, це досить велике і потужне угрупування, яке повинно мати можливість здійснювати повний контроль лівого берега. Але відповідь на запитання, чому така група військ не може протидіяти СОУ, – у деталях.
Спочатку опишемо це угруповання не просто цифрами, а параметрами штатної комплектації за аналогією з батальйонною тактичною групою (БТГр).
Чисельно 68 000 людей – це 85 БТГр. Відповідно 85 БТГр – це штатно 935 танків. Натомість у ГВ «Днєпр» – 380 (або 40% від штатної кількості). Аналогічно і бойових броньованих машин у 85 БТГр має бути 2805, а їх 900 (або 32% від штату). Артилерія у складі 85 БТГр – це 1020 стволів, але в наявності насправді 500 (49% від штатної кількості).
Тобто за всієї своєї, на перший погляд, грізності угруповання критично недоукомплектоване. Відповідно відсутність повноцінної комплектації підрозділу обмежує можливості щодо його ефективного застосування. І не тільки.
Групі військ у 85 БТГр необхідно контролювати майже 250 км лівого берега Дніпра на Херсонщині. Тобто якщо сухо та перебільшено, то одна БТГр – на 3 км лівого берега. А якщо не сухо і не перебільшено, то це без урахування тилової зони, – отже, концентрація має зовсім інший вигляд.
Водночас російські війська на лівому березі мають проблему із застосуванням своєї нечисленної техніки, оскільки у Сил оборони України є перевага контрбатарейної боротьби – завдяки висотам правого берега та пануванню дронів. Друге стало можливим завдяки як нестачі комплексів РЕБ для боротьби з дронами, так і існуванню ризиків застосування цих комплексів поблизу лінії бойового зіткнення з урахуванням панування української артилерії.
Крім того, командування російських окупаційних військ позбавлене можливості розгортання частин для мобільного реагування на загрози, що виникають. Тобто ні про який оперативний рівень протидії СОУ нема й мови, адже будь-яка така ініціатива одразу ж буде покарана відповідним ударом.
Крім цього, РОВ вже втратили контроль над дорогою першого рубежу, що йде з Олешок через Піщанівку, Козачі Лагері, Кринки, Корсунку та на Нову Каховку. Підрозділи РОВ вже не можуть використовувати її повноцінно для маневрування та реагування.
Нещодавно командування угруповання військ «Днєпр» сформувало три тактичні групи для протидії розширенню плацдарму СОУ на лівому березі. Чисельно вони зіставні з двома бригадами, а до їхнього складу увійшли підрозділи 26-го МСП 70-й МСД, 144-ї ОМСБр, батальйони 810-ї ОБр МП, 328-го ДШП 104-ї ДШД, а також ряд МСП територіальних військ, зеків «Шторм-Z» та БАРК. Тобто дуже різношерстий суповий набір. І результат дій цього набору – заблокувати розширення плацдарму СОУ за останні два тижні не вдалося.
ЩО МАЄМО В РЕЗУЛЬТАТІ
Російські окупаційні війська, маючи чисельну перевагу над Силами оборони України на лівому березі, не можуть повноцінно скористатися нею, оскільки її насправді не вистачає для контролю всієї Херсонської області. Група військ обмежена у своїх діях та ефективності застосовуваних підрозділів. Говорити про формування мобільного резерву оперативного рівня не доводиться – це завдання нездійсненне у нинішніх умовах. РОВ поступово втрачають контроль за життєво важливою логістикою.Виходить, що варто готуватися до жесту доброї волі? Ні. Не так швидко.
На сьогодні у РОВ є одна незаперечна перевага, якою вони гальмують наші дії не тільки по лівому березі, а фактично по всій лінії зіткнення, – це авіація та КАБи.
Кориговані авіаційні бомби – це, скажімо так, основний порятунок РОВ від розгрому по низці локацій, і лівий берег є однією з таких.
Другим порятунком для РОВ все ж таки залишається кількісна перевага, адже командування російських військ може собі дозволити нехтування втратами та заповнення певних ділянок людським ресурсом для створення банально численного бар’єру. Хоча знову-таки в умовах переваги артилерії з правого берега це недовготривале рішення.
Але, як ми бачимо, на одних лише КАБах утримати лівий берег не вдасться, а той ресурс і ті рішення, які могли б дати змогу це зробити, на сьогодні в окупантів відсутні і навряд чи з’являться в найближчому майбутньому.
Водночас неминучі та нестримні процеси на лівому березі можуть бути прискорені додатковим, цілком прогнозованим фактором, який полягає в якомусь інциденті, що може статися на основній логістичній артерії росіян, яка живить весь материковий південь, – на Кримському мосту. Якщо б відбувся такий інцидент, то події – що на лівому березі, що у Запорізькій області – поступово, але неминуче набудуть зовсім іншого обороту.
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядачІнформаційний спротив
