Росіяни зайшли у Високопілля 13 березня 2022 року. Те, що в селищі з’явилися окупанти, тут відчули одразу: були потужні обстріли з «Градів», перша жертва серед цивільних. Тоді загарбники обстріляли дитсадок і житлові будинки, почали руйнувати всі комунікації. Першою зникла електроенергія, слідом за нею – газ.
Через російські обстріли і «прильоти» постраждала будівля ліцею, розташованого в самому центрі Високопілля. Вона дуже нетипова для Херсонщини, має статус пам’ятки історії місцевого значення і є однією з найстаріших у селищі, заснованому в 1869 році німцями-колоністами. Тоді Високопілля мало назву Кронау і активно розвивалось до окупації України росіянами біля ста років тому.
Світлана Миценко в кабінеті української мови та літератури Високопільського ліцею. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
Частина старих німецьких будівель у селищі є досі. Однією з найвідоміших із них став цей навчальний корпус, збудований за кошти багатих німців у 1912 році. Тоді навчання тут велося повністю німецькою мовою і за німецькими підручниками. В роки Другої світової війни в ній розміщувався шпиталь, а в другій половині ХХ століття – школа, згодом у різні часи місцевий музей і районний відділ освіти. В 1990-ті роки будівля була занедбана, але поступово її капітально відремонтували (хоча до якості цих робіт у фахівців вистачає зауважень) і відкрили в ньому заклад нового типу в 2001 році.
Напис українських військових на дошці в одному з класів ліцею 12 березня 2022 року, який вони залишили перед приходом до Високопілля російських окупантів. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
Тут і зараз могли б навчати дітей, якби 24 лютого 2022 року не почалось повномасштабне вторгнення в Україну російських «освободітєлєй».
«Класи були світлі і затишні, поки нас не прийшли «освобождать»
Так сьогодні виглядає Високопільський ліцей. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
«Найбільші руйнування у нас тут, на другому поверсі, в кабінеті української мови. Коли сюди прилетіло – я не знаю. Але дві плити перекриття пробило, дах – зруйнувало і знесло всю металочерепицю», – показує на величезну дірку в стелі Світлана Миценко.
Через розбиту стелю в класі української мови можна бачити голубів. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
Чимало слідів від прильотів можна зустріти і зовні. У навчальному корпусі і розташованої по сусідству будівлі гуртожитку вибиті майже всі вікна. Частину фасаду історичної будівлі розбито, посічено плитку, а на задньому подвір’ї видно сліди від вирв, які працівники за минулий після звільнення Високопілля рік постарались засипати землею.
Наслідки російських обстрілів на будівлі Високопільського ліцею. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
За словами Світлани Миценко, ще на початку окупації вхідні двері російські загарбники вирвали «з м’ясом», прив’язавши їх до бронетранспортера. А по правому крилу будівлі, скоріш за все, били з танків. Навіть там, де, здається, все вціліло можна швидко помітити багато пошкоджень. Приміром, вцілілі з першого погляду частини даху після російських обстрілів стали немов решето, з безліччю дрібних дірочок. Крізь них під час опадів всередину приміщень усе затікає. Оскільки ж на покрівлі багато голубиного посліду, упереміш із ним дощова вода залишає по собі темні сліди.
Пошкоджений дах Високопільського ліцею. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
«Наші класи були світлі і затишні, поки росіяни не прийшли нас «освобождать». Як і всюди окупанти зайняли наш ліцей, забарикадували його з усіх сторін, шкільне обладнання розтрощили і розікрали. В деяких кабінетах вони розклали свої матраци і спали. В кабінеті хімії росіяни їли прямо на підлозі – тут стояли всі їхні чашки і тарілки. Насвинячили вони тут добряче. Жили вони і в будівлі гуртожитку, там же ми знайшли розібрані наші ноутбуки і іншу техніку. А наші матраци вони порозтягували по всіх своїх позиціях», – каже Світлана Миценко.
Клас у правому крилі ліцею. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
«Вірю, що ліцей відновлять»
Зараз слідів проживання окупантів у ліцеї залишилось небагато. Саму будівлю перегородили і тимчасово забили допоміжні вхідні двері. Частину вибитої цегли і деяке будівельне сміття не прибирають в надії використати його під час ремонту. Директорка закладу вірить, що заклад неодмінно відновлюватимуть.
Заколочені допоміжні вхідні двері на центральному вході до ліцею. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
Скільки коштуватиме відновлення комплексу будівель ліцею – невідомо: на розробку проєктно-кошторисної документації робіт немає грошей. Поки порахували площу даху, який треба відновлювати, разом із 82 вибитими вікнами і 15 дверима.
«Так, порівняно з багатьма іншими школами на Херсонщині будівля нашого ліцею не так сильно постраждала від окупантів. Поза тим, його відновлення потребує значних капіталовкладень. Тим більше, що ми хотіли б відновити будівлю в первісному історичному вигляді і вже зверталися по допомогу до різних благодійних організацій. В першу чергу тут потрібно відремонтувати дах, щоб зупинити подальше руйнування і затікання приміщень. Якщо нам із цим допоможуть, то будівлю ми врятуємо. У свою чергу благодійники обіцяють безоплатно встановити вікна і двері. А далі залишиться зробити внутрішні роботи», – пояснює Світлана Миценко.
Світлана Миценко в актовій залі Високопільського ліцею. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
Попри руйнацію будівлі і всі жахіття окупації в закладі вдалося зберегти колектив і учнів. Зараз тут дистанційно навчається 212 дітей з усієї області: на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну їх було 236.
Високопільський ліцей. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
«Я оптимістка. Тож вірю, що після відбудови ліцею, звільнення лівобережної частини Херсонщини і припинення російських обстрілів наші діти зможуть знову навчатися в стінах нашого закладу. А будівля збереже за собою статус історичного надбання нашого регіону», – впевнена Світлана Миценко.
Світлана Миценко, директорка Високопільського ліцею. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
ОЛЕГ БАТУРІН, Центр Журналістських Розслідувань
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Документування впливу війни на культурний сектор в Україні», що здійснюється Інститутом масової інформації у партнерстві з ЮНЕСКО. Дана публікація не виражає будь-якої думки з боку ЮНЕСКО. Автор несе відповідальність за вибір і представлення матеріалів, а також за висловлені в них думки, які не обов’язково відповідають ЮНЕСКО та не зобов’язують Організацію до будь-яких дій.
