Дмитро Білий загинув 1 серпня 2023 року у Херсоні внаслідок ракетного удару, якого РФ завдала по міській лікарні імені Карабелеша. Це був перший робочий день 25-річного лікаря-оториноларинголога у цьому лікувальному закладі після закінчення інтернатури.
«Він був дуже добрий, веселий, душа компанії, завжди посміхався», - згадують про нього у навчальному закладі.
Про загиблого племінника згадує Валентина Дорош. За її словами, він був дуже класний, людяний. Мріяв допомагати людям, рятував поранених. Дуже хотів працювати саме у своєму місті - Херсоні.
«Це єдиний син моєї двоюрідної сестри та єдиний онук моєї тіточки», - написала жінка.
Друг і колега Дмитра Артур Рахимов познайомився з ним на першому курсі університету, вони навіть поселилися тоді в одну кімнату в гуртожитку.
Артур згадує, що Дмитро був життєрадісним, добрим, нікого не ображав, ні про кого навіть поганого слова ніколи не сказав, ні з ким не сварився: «Він був інтелігентною людиною. Як фахівець був дуже обдарований».
Укрінформу друзі загиблого лікаря розповіли, що на початку широкомасштабного вторгнення Дмитро як інтерн працював в обласній лікарні. Тоді вони надавали допомогу і цивільним, і пораненим воїнам, які захищали Херсонщину. Дмитро вибрався з окупації наприкінці липня 2022 року і перебував у Запоріжжі. Як розповідають колеги, молодий лікар мріяв повернутися і працювати в обласній лікарні. Але вийшло так, що розпочав свою роботу в лікарні Карабелеша.
Керівником Дмитра в обласній лікарні під час інтернатури була лікар-отоларинголог, виконувач обов’язків завідувача відділенням стоматології та отоларингологічних патологій Радміла Падалка. Згадуючи про Дмитра, жінка плаче. Каже, що дуже чекала, щоб 1 серпня він прийшов до них працювати - за сумісництвом, як і планували.
«Це мій перший інтерн, в якого я була керівником. Він був дуже життєрадісним, цілеспрямованим, безвідмовним, - згадує пані Радміла. - Дмитро був таким: треба працювати - будемо працювати, треба відпочити - чудово, давайте пити каву».
«Ми розуміли, що їм потрібна допомога. З медикаментами тоді було складно», - згадує пані Радміла.
Каже, що Дмитро дуже хотів оперувати. Як розповіли їй колеги з лікарні Карабелеша, за декілька годин до загибелі він сказав їм: «Я дуже хочу в операційну».
Також колега згадує, що з Дмитром було цікаво - він міг підтримати розмову, був дуже начитаним, з ним можна було поговорити про все.
Платформа пам’яті «Меморіал» розповідає про Дмитра, що він любив слухати рок. Друзі і колеги згадують його старанним, розумним і талановитим.
«Він був чудовою людиною, гарним другом та сином, яким пишалися», – розповіла колишня однокласниця загиблого Олена.
Попрощалися із Дмитром Білим 4 серпня 2023 року у рідному Херсоні.
Фото з відкритих джерел
