Інклюзивний театр для дітей у Херсоні працює попри обстріли

У Херсоні під обстрілами працює інклюзивний театр для дітей з ментальними порушеннями

Зображення: Вгору

У Херсоні, попри постійні обстріли та зруйновану будівлю обласної бібліотеки імені Олеся Гончара, продовжує діяти інклюзивний театр для дітей та молоді з ментальними порушеннями. Проєкт, що розпочався у 2018 році як ляльковий театр при бібліотеці, довелося відновлювати фактично з нуля після повномасштабного вторгнення. Про це розповіла Оксана Шестакова, заступниця директора бібліотеки та амбасадорка безбар’єрності, в інтерв’ю для видання «Вгору».

Історія заснування інклюзивного театру

Центр обслуговування людей з інвалідністю був створений у бібліотеці Гончара ще у 2006 році за підтримки посольства США та міжнародних партнерів. Спочатку він працював переважно з людьми з порушеннями зору. У 2018 році до бібліотеки почали звертатися родини, які виховують дітей з аутизмом та іншими ментальними порушеннями. За словами Оксани Шестакової, на той час бібліотека майже не мала досвіду роботи з такими відвідувачами. «Ми не розуміли їхніх потреб і не знали, що конкретно можемо їм запропонувати», – згадує вона.

Діти спочатку відвідували творчі заняття, де майстрували аплікації, саморобки та великі панно з екологічних матеріалів. Згодом одна з матерів запропонувала створити простір для творчої реалізації, комунікації та виступів дітей. Команда бібліотеки шукала формат, що не потребував би значних ресурсів чи спеціального обладнання. Так з’явилася ідея лялькового театру. «Ми побачили, що це одна з тих практик, яку реально запустити майже без додаткових коштів», – каже Шестакова. Перші ескізи персонажів створювалися разом із батьками. Пізніше до проєкту долучилася режисерка Ірина Корольова, і в бібліотеці почав діяти інклюзивний театр «Звичайна роль – особливий актор». До початку повномасштабного вторгнення театр встиг поставити три вистави. Остання з них – «Півень-хвалько» – була показана у Києві у грудні 2021 року на міжнародному фестивалі «Барви життя».

Робота театру після окупації та руйнувань

Після деокупації Херсона бібліотека Гончара продовжила працювати, незважаючи на те, що у 2023 році її будівлю зруйнував російський ракетний удар. «Ми взагалі залишилися без приміщення. Але навіть після цього продовжували шукати можливості працювати», – говорить Шестакова. Під час окупації багато учасників театру виїхали з міста, проте команда підтримувала з ними зв’язок. Після повернення до Херсона батьки повідомили про нову проблему: діти втрачали комунікативні навички через ізоляцію. «Коли дитина з аутизмом довго залишається сама в чотирьох стінах, без спілкування з однолітками, дуже відчувається відкат – у комунікації, психічному стані та соціальних навичках», – пояснює вона.

У 2023 році бібліотека отримала підтримку від міжнародної програми House of Europe. Завдяки цьому вдалося облаштувати невеликий простір у спальному районі Херсона, названий «Незламна бібліотека», де поступово відновилися заняття. Спочатку команда намагалася повернутися до формату лялькового театру, але з’ясувалося, що новим учасникам було складно працювати з великими маріонетками. Тоді проєкт адаптували, почавши створювати простих персонажів та займатися мультиплікацією.

Безбар’єрність: не лише про пандуси

Оксана Шестакова, як амбасадорка безбар’єрності у Херсонській області, підкреслює, що це поняття у суспільстві часто помилково обмежується лише пандусами чи підіймачами. Насправді, безбар’єрність є значно ширшою. «Ми маємо шість видів безбар’єрності: фізичну, економічну, інформаційну, цифрову, освітню та суспільну. Але чомусь усі одразу думають тільки про архітектуру», – говорить вона. Навіть у прифронтовому Херсоні можна розвивати інші напрямки безбар’єрності, наприклад, навчати літніх людей цифрової грамотності. «Більшість сервісів зараз перейшли в онлайн: документи, гуманітарна допомога, державні послуги. І для багатьох літніх людей це стає бар’єром», – пояснює Шестакова.

У комунікації з людьми з інвалідністю вона радить насамперед не зосереджуватися на особливостях людини. «Головне – бачити в співрозмовнику людину, а не її інвалідність чи особливості», – каже Шестакова. Вона згадує випадок з літнім чоловіком із порушенням слуху, який прийшов до бібліотеки по юридичну інформацію. Через те, що його не розуміли в інших установах, він був емоційно виснажений та роздратований. Працівники бібліотеки знайшли простий спосіб комунікації, почавши писати відповіді великими літерами на аркуші паперу. «Він сказав мені: “Ви перша, хто поставився до мене як до людини та знайшов спосіб поспілкуватися зі мною”. І мене це тоді дуже вразило», – згадує Шестакова.