Урочище «Скелька» – перспективний туристичний об'єкт на мапі Херсонщини (пам'ятник археології національного значення), за відповідної інформаційної «розкрутки», міг би зацікавити багатьох шанувальників минувшини та природи.
Ця загадкова місцина («Скелька» знаходиться за вісім кілометрів на північний захід від села Олександрівка Білозерського району, на березі Бузького лиману) «дихає» своєю потужною, «багатопластовою» історією, про що писали історики різних часів.
Стара археологічна карта городища «Скелька»
«Скелька» виявлена (1895) та досліджена (1909) археологом В.І.Гошкевичем. Розміщена на високих корінних прилиманських пагорбах з чудовим видноколом водного простору, буянням реліктової рослинності, розкошуванням пташиного світу. Зі сходу та заходу обмежена глибокими балками.
Погляд на Бузький лиман зі «Скельки»
Шурфування у цих місцях було здійснене загоном Ольвійської експедиції Інституту археології АН України у 1947-1948 роках. Стаціонарні розкопки виконувались периферійним загоном Ольвійської експедиції Інституту археології АН України (1978-1979). Дослідження вели також співробітники Миколаївського музею (1927), херсонський археолог М. П.Оленковський (1976, 1998, 2000) та ін. Про поважний вік цієї пам'ятки, широкий історичний пласт функціонування древнього поселення свідчать основні культурні шари, що датуються від кінцяV-III ст. до н. е. до III ст. н. е.! Верхній культурний шар відповідає залишкам укріпленого городища, а нижній – неукріпленого поселення. Урочище (займало площу 25-30 тисяч кв. м), очевидно, посідало важливу роль у житті міста-держави Ольвія.
Розкопки на «Скельці» (1978)
За даними відомого археолога, одного з провідних представників української школи антикознавства С.Б.Буйських, городище входило до оборонної системи Ольвійської держави (розкопки засвідчили існування тут у давнину фортифікаційного комплексу з канав, валів, камінної фортечної стіни, башти тощо).
Археолог Сергій Буйських з колегою (1978)
Інтервал у два тисячоліття – від античної доби до часів діяльності українського козацтвана південних рубежах – це безліч сюжетів для екскурсоводів. Ця місцевість здавна приваблювала археологів (від В.І.Гошкевича до його сучасних послідовників), хоча вже давненько про археологічні розкопки в цих місцях, на жаль, не чути. А скільки ще загадок чекають на дослідників як в культурних шарах на пагорбах, так і в прибережжі Лиману!
Два тисячоліття на дотик!
Багато уваги приділив дослідженню «Скельки» Сергій Буйських, який проводив тут з колегами стаціонарні розкопки (про роботу периферійного загону Ольвійської експедиції Інституту археології АН України у складі С. Буйських, Ю. Шубової, В. Вержбицького, О. Андрухович, у газеті «Наддніпрянська правда» 1978 року був мій репортаж «Скелька – «супутник» Ольвії»; вміщую дві світлини з тих розкопок).
Учасники мандрівок Прилиманням Володимир Дегтяр (справа) та Олександр Голобородько
На жаль, нині урочище «Скелька» обділене увагою археологів, державних служб з охорони пам'яток, шанувальників мандрівок й належним захистом з боку правоохоронних органів. Ця місцина, із надзвичайно цікавою історією, манлива своїми загадками, багатствами віднайдених артефактів, притягальна для археологів у різні часи, лишається, фактично, беззахисною, «нічийною» (знаходиться на периферії – фактично, на межі Херсонської та Миколаївської областей), але вже добрих два десятиліття перебуває під пильним руйнівним пресингом «чорних археологів».
Сліди, що залишають на «Скельці» «чорні археологи»
Цей простір (як й інші історичні об'єкти Ольвійської хори - сільськогосподарських околиць Ольвії,) вимагає більшої популяризації, туристичної відвідуваності, що може, певним чином, «остудити» активність шанувальників бізнесу на артефактах минувшини.
Тисячоліття «перетирають» камінні залишки «Скельки» у воді...
Заходами поширення знань про пам'ятники археології національного значення, якими рясніє, зокрема, Білозерський район, своєрідну «скелясту» природу узбережжя Дніпровсько-Бузького лиману могли б стати регулярні, рекламовані у ЗМІ, пішохідні та авто-вело-екскурсії до цих місць тощо. Це наші, «херсонські Ольвії» з неповторним прибережним колоритом!
Вдалині – Ольвія!
Поділюсь подорожнім фотонастроєм (може когось у подальшому також потягне у реальні походи?). Перенесімось на скелясто-реліктові стежини Прилимання, у сонячний та загадковий простір, в якому досвідчений гід - білозерський краєзнавець Володимир Дегтяр – допоміг доторкнутись до трепетної минувшини рідного краю, що чекає на увагу та надійний захист.
Олександр ГОЛОБОРОДЬКО, Херсонці