Через безконтрольний промисловий лов катастрофічно збідніли рибні запаси в Дніпрі поблизу Нової Каховки.Щука, окунь, судак, сом і навіть звичні для місцевих жителів тарань і лящі нині все рідше зустрічаються в річках і лиманах у межах території Новокаховської міськради. Як розповідають бувалі рибалки, нині тут можна упіймати хіба що карася і бичка. Водночас, займатися любительським ловом, з вудочкою, офіційно їм не дозволено. На відміну від лову промислового, сітками і у великій кількості.
Аби звернути увагу на таку несправедливість і захистити інтереси рибалок-любителів, це питання було розглянуте на загальних зборах місцевого товариства мисливців і рибалок 12 грудня. «Членів УТМР обурює те, що діючими Правилами рибальства, затвердженими Державним комітетом рибного господарства України ще у 1999 році, заборонено любительський лов риби та добування водних тварин протягом усього року на Дніпрі на відстані 10 км униз за течією від греблі Каховської ГЕС. Тобто фактично на узбережжі Нової Каховки — аж до Дніпрян — ловити рибу заборонено. Водночас, згідно з затвердженим режимом рибальства в басейні Чорного моря тут таки дозволено промисловий лов риби! Ця ситуація викликала справедливе обурення багатьох людей. Адже не секрет, що для декого любительська риболовля є не тільки захопленням, а й засобом виживання», — зазначив радник міського голови Вадим Мерзлов.
— Колись Нова Каховка славилася своєю рибою. Тепер її практично немає в Каховському водосховищі аж до Великолепетиського району. Немає і в пониззі Дніпра, — говорить депутат Новокаховської міськради Володимир Стеценко.
За твердженням фахівців, це пов’язано з тим, що щорічно зменшується скид води з водосховища в пониззя Дніпра і замуленням природних нерестилищ, що не сприяє повноцінному природному відтворенню рибних запасів у межах території Нової Каховки. Ситуацію не рятує навіть державний рибоводний завод частикових риб, який вирощеним мальком зариблює лише Каховське море. До речі, останнє через специфічний запах у Каховці давно охрестили «річкою-вонючкою».
— У нас є одне підприємство, яке має ліцензію на промисловий вилов риби в наших водах — бериславське ВКП «Вікторія». Воно має артіль, дозволи на використання певних видів і кількості сіток. Однак ні для кого не секрет, що не завжди рибалки дотримуються цих норм, — констатує Вадим Мерзлов.
— Чому колись наш Дніпро кишів рибою? Зокрема, й тому, що тут було достатньо кормової бази для тих же лящів і щук. А тепер кормову тюльку виловлюють сітками на біодобавки для свиней. А риба зникла. Неможливо спінінг закинути у воду, не зачепившись за кимось розставлену сітку! — додає Володимир Стеценко.
За словами міського голови Володимира Коваленка, місцева влада вже зверталася до Держрибагентства з клопотанням про надання дозволу на проведення любительського лову риби від забороненої зони нижнього б’єфу Каховської ГЕС у межах Нової Каховки і Дніпрян. Або ж принаймні просили скоротити заборонну зону до 3 км униз за течією від ГЕС. У Міністерстві спочатку обіцяли піти назустріч. Проте потім був Майдан, пішли великі зміни на державному рівні — і Держрибагентству, вочевидь, було вже не до дрібних рибалок.
Клопотання з цим проханням на адресу Міністерства аграрної політики та продовольства України вирішили направити представники Новокаховської організації УТМР. Їх підтримали депутати міськради. Водночас рибалки-любителі та народні обранці попросили передбачити перерозподіл вирощеної на заводі частикових риб продукції не лише в Каховське водосховище, а й у пониззя Дніпра. А також вимагають заборонити промисловий лов водних живих ресурсів на внутрішніх водоймах терміном не менше 5 років.
— Якщо ми зараз нічого не доб’ємося, то років через 5 у нас і на вудочку вже нічого не впіймаєш, — підсумував Володимир Коваленко. — Бо тільки таким чином можна покращити стан із рибними запасами.
До речі, якби реформа місцевого самоврядування в Україні вже відбулася, то Новокаховській міськраді, скоріш за все, не довелося б узагалі звертатися з подібними клопотаннями до столичних чиновників. Оскільки самі засади самоврядування передбачають відповідальність і контроль за використанням ресурсів, у тому числі, створених природою.
Олег Батурін, Новий День
