Ми побували у Генічеську, котрий став форт постом між ними і нами…
Журналістів інтернет-сайту «Херсонщина за День» зустрічали діти та вчителі в загальноосвітній середній школі №1.
Напередодні Нового року діти із захопленням розповідали про зустріч із справжніми кіборгами, десантниками.
Із захопленими розповідями дітей на очах вчителів з’явилися сльози: в стінах школи виросли хлопці, котрі віддали своє життя в зоні АТО.
Виконуюча обов’язки директора Оксана Анатоліївна Дзугань розповіла, що ще до анексії Криму учні серйозно працювали над пошуковою роботою під назвою «Окупація»:
- Коли ми починали її писати, ми не думали про те, що буде продовження і будуть якісь паралелі. Мабуть, навіть на жаль, але це продовження є. Ці події, що трапились у нашій країні ,звичайно, не могли не впливати і на наше життя. Зв'язок поколінь - це те гасло, над котрим ми працюємо вже останні 2 роки. І не тільки тому, що ми живемо на межі з кордоном, а тому, що це потяг серця. Ця робота починалась ще з періоду Другої Світової війни, навіть раніше. Ковпак, потім незабутні герої Другої Світової війни і герої сучасної війни - це учасники АТО. Я зараз може дуже буду хвилюватися, я чому так завжди сприймаю ці слова? Тому що ми пишаємося нашими учнями, які є захисниками нашої Вітчизни. Це Микола Озеров, це Микола Куц і Станіслав Стєбаков, і ми чекаємо на повернення нашого Василя Миколаєнка, який зник безвісти під Іловайськом.
- Один пропав безвісти, один доброволець. Діти писали про «Окупацію», «Факти подій і свідки», якраз про це покоління. Ми почали роботу пошуку від Ковпака і закінчили на тих хлопцях, які зараз воюють в АТО… Троє загинуло, і, звичайно, ми присвятили це хлопцям, які є нашими випускниками, показали своє патріотичне виховання, - зі сльозами на очах розповідала про те, яке ставлення вчителів та дітей до патріотичного виховання педагог-організатор, керівник гуртка «Пошук» Анжела Анатоліївна Подзолкова.
Далі пішла розмова досить юних геничан на досить серйозні теми: про становлення України, про зв'язок поколінь та патріотичне виховання.
Учнівська Президія загальноосвітньої середньої школи №1 в розмові підкреслила, що зараз Україна переживає нелегкі часи, і для Генічеська, котрий межує з анексованим Кримом важливо те, що діти завжди на зв’язку з військовими: вони спілкуються, підтримують солдат, передають їм подарунки. Діти також переконані, що надважливе, що може втримати націю – це зв'язок поколінь…
- Ми вивчаємо історію і завжди знаходимо паралелі між тим, що відбувається зараз і між тим, що вже було. Дійсно, треба робити висновки, щоб такого більше не повторилося. Треба пам’ятати нашу історію, треба пам’ятати тих, хто вже захищав кордони, щоб не допустити того, щоб в майбутньому повторилося якесь нещастя, горе чи війна, - розповіла Президент школи Ганна Кравчук, учениця 10 класу.
Також учні поділилися своїми враженнями від спілкування з кіборгами та своєю життєвою позицією щодо майбутнього своєї держави:
- Коли вони тільки зайшли, ми побачили молодих хлопців, гарних, у формі. Дійсно патріотично налаштовані, вони розповідали з такою цікавістю… Ми на них дивилися, як на героїв, що перед нами. Мені дуже сподобалась фраза, що коли вони повертаються додому, то хвилюються, як там без нас. Дійсно видно, що вони це роблять не заради грошей, слави, вони це роблять заради своєї родини, заради нас, дітей, які будуть жити далі, - розповіла Ганна Кравчук.
У спілкуванні з дітьми, вкотре для себе підкреслила – нове покоління, воно думає по-іншому, бачить все із середини, і може все проаналізувати самостійно, без допомоги чи навіювання дорослих.
- Коли це проходить у тебе в країні, і ти спілкуєшся з такими людьми, проводяться акції з військовими, котрі розповідають цікаві і дійсні речі, які не написані чи вигадані кимось, а існують і відбуваються зараз. Оскільки у нас троє від району, зокрема, учень з нашої школи, - це відчувається від наймолодшого до найстаршого. Ми усі переживаємо, усі чекаємо повернення кожного не лише з нашого району, а взагалі кожного додому у мирну країну і щоб для кожного з нас сяяло сонце, було чисте небо. Ми всі хочемо щастя. Вони обороняють, захищають нашу країну, а ми в свою чергу, намагаємося захистити їх душу цими листами, побажаннями, акціями. Ми за них переживаємо, як за рідних людей, бо всі ми об’єднані, ми одна країна, ми всі однієї нації, думки і любимо свою країну. Ми плекаємо надію про те, що у кожного з нас все буде добре, - розповіла учениця 10 класу Ганна Расказова.
- Я згоден зі своїми друзями, те ,що вони кажуть - дійсно великі речі, які надають людині більш емоцій, які стверджують, що треба берегти свою державу і хвилюватися за людей, які віддають своє життя за наше життя, за наше майбутнє. Звичайно, бажаю миру людям, які живуть на цій території і дітям, які прагнуть, щоб у них було все гаразд і тривав мир на території України, - поділився думками та побажаннями учень 9-го класу Ілля Козаченко.
- Почну з того, що наша школа дуже допомагає бійцям. Це не бійці – це герої. Школа допомагає як матеріально, так і духовно. Тому що бійці там самі, їм потрібна допомога душевна, щоб вони розуміли, що їх хтось чекає, що вони комусь потрібні, зігріти їх цим теплом. Тому ми їм відсилаємо листи, голубів, наші світлі побажання, думки, привітання – це зігріває їм душу. Також хочу сказати, що в мене самого батько проходить зараз військову службу вже півроку. Він був і у Донецьку, під Донецьким аеропортом, проходив службу на багатьох полігонах. Він дуже давно хотів піти, але можливості не було. Коли ж він пішов, то зрозумів, що це потрібно країні і всім людям, тому що якщо вони не будуть захищати, то цього не зробить ніхто. Він це розумів і пішов, щоб змінити нашу країну на краще, - розповів заступник президента школи, учень 9-го класу Черненко Данил.
От вам і Генічеськ…Після розмови з дітьми, дійсно розумієш, що з ними і армія краще стане, і її облаштуванням будуть займатися не тільки волонтери, але й переважно держава… Поки що ж державні люди на місцевому рівні дозволяють, аби у місцевій газеті, котру фінансує районна рада, роздруковували всі програми телепередач країни агресора…
Але акценти ставимо якраз на діяльності учнівської президії: діти впевнені, що Генічеськ за останні два роки досить змінився.
- Нас завжди виховували у патріотичному дусі, але коли це все сталося, помітний був зріст патріотичного виховання, більш уваги цьому приділяти почали, тому що дітей не те що налаштовують, але вчителі хочуть донести до нас, що це дуже важливо, і це дійсно правильно, - каже Расказова Ганна.
Будемо надіятись, що в наступному році дорослі дяді вгамують свої амбіції, а поки що в Генічеську навчаються діти і з Донецька та Луганська, і пишуть вони в творах про своє найзаповітніше бажання: аби в Україні був мир, як і раніше!!!
- В самий перший рік подій, які сталися у нас в Україні, до нас стали їхати діти із Донеччини і Луганщини. Вони навчались в нас і зараз навчаються. Я хочу поділитися своїми враженнями. Я – філолог. Одного разу я дала учням 5-го класу завдання - написати невеликий твір-мініатюру «Що б ви хотіли, щоб для вас зробив чарівний пензлик?»
Дівчинка з Донецька написала: « Якщо б у мене був чарівний пензлик, я б намалювала голуба Миру, який полетів би на мою рідну Донеччину і там все було б так, як було раніше», – тобто все було гаразд. І я плекаю велику надію, ще цей голуб Миру подивиться на нас, на нашу Україну, на наше велике майбутнє, на дітей і обов’язково принесе Мир у наступному році, - переконує Оксана Анатоліївна Дзугань…
Тетяна Дергачева, "Херсонщина за день".