Наприклад, у поточному навчальному році припинила набір учнів у 10-ті класи школа No 53. А в процесі такої реформи хочуть залишити всього 4 навчальні заклади з 10–12 класами.
Взагалі школи планують розділити на три групи. Перша – початкова, де діти вчитимуться чотири роки. Друга – базова середня, яка буде називатися гімназією, – ще п’ять років навчання. Й профільна школа, яка буде мати статус ліцею академічного й професійного спрямування. Там навчання триватиме три роки. Фактично трансформація української школи запланована за західним зразком.
Профільна школа – це академічні ліцеї, які існують окремо чи під одним дахом із гімназіями. В ліцеях можна буде поглиблено вивчати окремі предмети – профіль, який учню потрібен для майбутнього навчання в закладі вищої освіти. Якщо ж дитина в старших класах учить шкільні предмети й отримує професію, то це є професійною освітою – в сучасному розумінні це коледжі та ПТУ.
Профорієнтація – це добре. Але чи варто зараз ламати систему для школярів, які 5, 6 або більше років вчилися за іншою методикою, ніж учні «Нової української школи»? Цим питанням переймаються як педагоги, так і батьки, які не хочуть переводити дітей до інших шкіл.
У інтерв’ю сайту censor.net співголова «Батьки SOS» Олена Бондаренко наголосила: «Є дві законодавчі норми, які між собою певною мірою конфліктують. Одна змушує місцеву владу визначитися з типами закладів до 2022 року. Та згідно з освітньою реформою, діти, які вчаться в “новій українській школі”, переходять із класу в клас і разом із ними просувається реформа. Й в 10 класі вони опиняться аж у 2027 році. Тобто, якщо ми повертаємося до того, що робимо реформу для покращення освіти, то діти повинні прийти вже в оновлений ліцей – із вибором профілю, оновленою освітньою програмою, на хорошу матеріальну базу й три роки навчання. Та зараз цього всього немає. Та закриття 10 класів у частині шкіл вже є».
Зокрема є ще один конфлікт між новим законом і системою, яка діє. Кілька років тому придумали, що дитина зараховується в одну зі шкіл, яка знаходиться ближче до місця її проживання. Та за новим законом, коли школяр має обрати навчання в старшій школі, а вона може бути зовсім у іншому районі, –це вже суперечить уведенню територіального принципу. Тож де логіка? Навіщо ввели закріплення дитини за місцем прописки?
Припустимо, що у великих містах перехід до нової школи не буде занадто проблематичним, але те, що чекає сільські школи – на вуха не натягнеш. Наприклад, у законі прописано: якщо в населеному пункті проживає менше 50 тисяч населення, то місцева влада не має права засновувати ліцей. Тобто дітям, щоб потрапити до старшої школи, доведеться їздити на навчання за десятки кілометрів.
«У Херсонській області зараз близько 5 тисяч десятикласників. Уявляєте, якщо почати ці 5 тисяч дітей рухати туди-сюди, – обурюється таким реформуванням директор Школи гуманітарної праці Артем Кияновський. – Щоб організувати такий складний процес, потрібно багато часу, та методика не відпрацьована навіть на папері. Де брати кошти на придбання автобусів, щоб перевозити цих школярів на великі відстані, де вони будуть проживати, якщо ліцей дуже далеко від дому? Раніше на Херсонщині було 18 районів, 18 райвідділів освіти, 18 служб у справах дітей тощо. Вели облік і нагляд за освітнім процесом, у кожного було фінансування. Зараз у нас 49 ОТГ. У кожній громаді має також бути свій відділ освіти та все інше. Але систему зламано, а нового не напрацьовано».
І ще – відповідно до закону, в ліцеї має бути не менше 4-х класів на паралелі – щоб діти могли обрати профіль. Ці вимоги не кожна громада села зможе виконати.
«Наприклад, у Рогачику хороша школа, але в ній більше 2-х класів не набирається в 10-й клас. Тобто ця СШ не може відкрити ліцей. Виходить, що з таким реформуванням доступ до освіти дітей у районах послаблюється, тому що вони повинні отримувати цю послугу за місцем проживання. Ще одна проблема – потрібні великі кошти, щоб забезпечити матеріальну базу кабінетів, потрібні вчителі, які зможуть поглиблено викладати предмети», – акцентує Артем Кияновський.
Саме через усі ці причини всі області України цей процес реформування гальмують. Як повідомив Артем Олександрович, зараз МОН розглядається питання про зупинення закриття старших класів або відстрочення реформи до 2027 року.
Як визнають чиновники на місцях, місцеві влади вже пройшли один етап оптимізації мережі шкіл у селах, і насправді отримали економію для бюджетів. Адже немає сенсу набирати дітей до школи, де в класах сиділи по 7–8 учнів. А на таку малу кількість дітей усе одно має бути весь штат. Пройшов цей етап у селах хворобливо й для вчителів (дехто втратив роботу), й для учнів.
«На тлі ось цієї суєти нас відводять від якісної серйозної освіти. Зараз вже немає того, як раніше, що вчитель несе відповідальність за дитину, вже немає виховного процесу в СШ, як раніше, є тільки навчальний. Зараз навчання надається як медична послуга. А що таке – немає виховного процесу? В деяких державах такого немає в школах, але там для цього є інші інститути. В нас не залишили нічого. Тому все це разом говорить про те, що діти, якщо в їхніх батьків немає грошей на якісну освіту, будуть вміти лише рахувати, писати й відрізняти велику полуницю від дрібної, ось і все», – зазначив Артем Кияновський.
Альона ГРЕБЕНЮК, Гривна