Загалом спокійна, працелюбна і заможна Тавричанка раптом вибухнула гнівом. Що ж спричинило невдоволення? Упереджені, огульні і бездоказові публікації у двох місцевих газетах про те, що якісь впливові сили («темні», аякже!) проштовхнули в обласну раду не той проект адміністративної реформи, який запропонувала райдержадміністрація, а інший, комусь персонально вигідний. Кому?..«Модель», схожа на п’яте колесо
Не один тиждень у районних і обласних кабінетах чиновницькі голови, схилившись над картами, «ділили» території. Непросте це заняття. Київ пальцем насварився: «Ви ж, хлопці, дивіться там, не зволікайте: Європа чекає від нас рішучих дій!»
Рішучих, але ж не шабельних.
Ще у травні жителі Тавричанки, а також Мар’янівки, Солідарного, Скворцівки, Дудчиного, Любимо-Мар’янівки і Любимо-Павлівки Каховського району вирішували, як об’єднатись у громади так, щоб і селам було добре, і Україні. Модель, яку «спустили» з району (із трьома центрами громад у Каховці, Червоному Перекопі та Роздольному), людей не влаштовувала. Чому?
Згідно з перспективним планом авторства районної та обласної адміністрацій, села Тавричанка, Мар’янівка, Солідарне і Скворцівка мають ввійти у Червоноперекопську територіальну громаду з центром у Червоному Перекопі, а Дудчине, Любимо-Мар’янівка і Любимо-Павлівка — в Семенівську.
Запропоноване, зрозуміло, у людей захоплення не викликало. Свою позицію жителі виклали у колективному зверненні на адресу заступника голови обласної ради Тамари Федько. Громади на своїх зборах уповноважили підписати важливий документ директора ДП ДГ «Асканійське» В. О. Найдьонову, голову Дудчинської сільради А. М. Гусейнова і в. о. голови Тавричанської сільради В. В. Токарську.
«Села знаходитимуться на надзвичайно великій відстані від центральних садиб, — читаємо в зверненні. — Для прикладу. Відстань від с. Тавричанка до с. Червоний Перекоп сягає 35 км, до с. Солідарне — 40 км, що фактично унеможливлює належне управління такими віддаленими селами.
Інфраструктура с. Червоний Перекоп сьогодні в критичному стані. На створення умов для нормальної роботи центральної садиби доведеться виділяти величезні кошти та докласти чималих зусиль.
Аналогічна ситуація складається і в селах Дудчинської сільської ради. Сполучення між селами Дудчине і Семенівка майже унеможливлює налагодження нормальних економічних, соціальних та управлінських зв’язків».
Доводити протилежне тут нема ніякого сенсу. Україна щось подібне колись переживала, коли укрупнювала райони. Довелося потім давати «задній хід». І це при тому, що тодішня «революція» творилася не за нинішньої злиденності переважної більшості українських сіл.
Добровільно — значить непримусово
У колективному зверненні до обласної ради його автори обґрунтовано і аргументовано пропонують власну, не відірвану від землі і сіл, модель адміністративної реформи. В цьому разі йдеться про новостворену територіальну громаду з центром у Тавричанці.
Чому тут? Не тому, звісно, що дослідне господарство «Асканійське» очолює Герой України Віра Найдьонова. Тавричанка — це не лише щедра нива, високі надої і прирости, а й розвинена економічна і культурно-соціальна сфери. У зразковому стані — місцева школа, дитсадок, лікарня, реабілітаційний центр, спортивні майданчики, будинок культури…
Але не тільки цим керувалися степовики, пропонуючи власну (як і передбачено Законом України «Про добровільне об’єднання територіальних громад») модель нової адміністративної одиниці з центром у Тавричанці. Передовсім села Мар’янівка, Солідарне, Скворцівка, Дудчино, Любимо-Мар’янівка і Любимо-Павлівка — на однаковій допустимій відстані від Тавричанки.
Новостворене об’єднання, наголошують автори звернення до облради, — хазяйнуватиме на майже 25 тисячах гектарів земель, із яких 70% — зрошувані. До послуг громади, яка налічуватиме 5 тисяч жителів, — упорядковані школи та дитсадки, по-сучасному оснащена лікарня, відкривається широкий доступ громадян до об’єктів культури, побуту, оздоровлення.
До того ж (наголосимо ще раз) людям за якою-небудь довідкою не потрібно буде добиратися «на перекладних» за тридев’ять земель. Зважте на те, що степові поселення — це не села на Заході України чи в її центрі. У степу вони наче у всесвіті розкидані! Й тут укрупнення (скорочення чиновницького апарату) заради економії бюджетних коштів не аргумент.
І слід віддати належне жителям віддаленого села, особисто Вірі Найдьоновій, яка користується у селян незаперечним авторитетом: вони обрали (за Законом!) свою модель гуртування, а не ту, яку на «добровільній» основі нав’язує Каховка за підтримки облдержадміністрації. А тій, схоже, просто треба швидше відзвітувати нагору.
Врозріз із чим?..
Замість того, аби розгорнути на своїх сторінках обговорення Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», давати висловитись прихильникам не тільки «правильної», бо владної, точки зору, а й вислухати насамперед сільських голів, керівників підприємств і організацій, медиків та педагогів, решти громадян, місцева преса пішла новітнім «демократичним» шляхом. Думка керівників району — «слушна», всіх інших — «крамольна».
У кореспонденції під промовистим заголовком «Каховський район перетвориться на Любимівський?» районна газета «Каховська зоря» у номері за 18 червня ц. р. пише: «Любимівська селищна рада радикально підійшла до реалізації Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад» і вирішила створити єдину громаду з центром в Любимівці. Про це повідомив керуючий справами райради Володимир Любак. Він зазначив, що дане рішення вже підтримали 16 сільських голів». І нижче: «Депутати районної ради також одноголосно проголосували за дану пропозицію, охарактеризувавши її як шлях до збереження району. Таким чином, ініціатива Любимівської селищної ради йде врозріз із раніше прийнятим обласною та районною державними адміністраціями перспективним планом, згідно з яким передбачено створення трьох громад з центром у Каховці, Червоному Перекопі та Роздольному».
«Радикально підійшла», «йде врозріз», «загальноприйнятий план»… Знайома риторика, чи не так? Сталінізм умер — хай живе сталінізм!
Багаторічний директор ДП ДГ «Асканійське» Віра Найдьонова переконала всіх, у тому числі голову райдержадміністрації Валерія Салтикова, який узяв участь у слуханні, що так реформи не робляться. Позицію Віри Опанасівни цілком і повністю поділяють її земляки — і робітниця Ніна Хоменко, і головний гідротехнік Олександр Горбенко, і колишній тавричанський сільський голова Олександр Нижеголенко, і в. о. сільського голови Валентина Токарська…
Після кількагодинного (до речі, повторного) обговорення громада підтвердила, що одним із територіальних центрів буде успішна Тавричанка, а не погублений «прискореними» реформами аграрного сектору Червоний Перекоп. Люди дали зрозуміти: ми тут господарі власної долі. Лише ми!
Коментар керуючого справами Каховської районної ради Володимира Любака:
— Питання децентралізації постало не сьогодні. Це вже четверта її хвиля. Тричі вона починалася. Нагадаю, у 1997 році було прийнято загалом непоганий Закон «Про місцеве самоврядування». Але чому він не діяв? Бо через два роки тодішній президент Леонід Кучма і його оточення побачили, що цей закон надасть права громадам самим заробляти кошти і витрачати їх на власний розсуд. Їм стало це поперек горла, тому через Верховну Раду проштовхнули Закон «Про місцеві державні адміністрації».
І оцей застиглий адмінресурс донині сковує громади. Тому й серед основних вимог першого Майдану була така: прибрати адміністрації, повернувши виконавчі органи, кошти і контроль радам. І що?..
Нинішня реформа практично не підготовлена. Це зрозуміли і ми на місцях, і ті ж обласні ради, які припинили затвердження перспективних планів.
Тоді як адміністрації, взявши під козирок, взялися по-своєму перекроювати громади, не спитавши не те що рекомендації, а навіть думки у районних рад.
Не було ніяких громадських обговорень, сесій, виконкомів. Головне — швидко відрапортувати Каховці перед Херсоном, Херсону — перед Києвом.
Тим часом експерти (і наші, й західні) застерігають: не годиться так проводити децентралізацію! У нас нема для цього необхідних законів, зокрема про територіальний устрій України. Він підготовлений ще 2004 року, але досі не прийнятий. Не підготовлені зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування».
Словом, поставили тачанку попереду коня! А це, погодьтеся, далеко не кращий спосіб для «виїзду» в Європу.
Василь Піддубняк, "Сільські вісті".
