Їхніх батьків вже попередили про це, і 4
серпня вони прийшли до селищної ради висловити своє обурення. Хоча про
цю ситуацію багато разів повідомляли місцевих депутатів.
«Дійсно,
з 1 вересня ми припиняємо прийом дітей з Любимівки, а також Василівки і
Малокаховки. Ми попереджали про це багато разів відповідні громади,
пропонували варіанти вирішення ситуації, проте ніякої реакції так і не
дочекалися», — констатує начальник відділу освіти Каховської міськради Михайло Гончар.
Загалом
до дитсадків міста ходять близько 100 дітей з сусідніх населених
пунктів району. Переважно це жителі Любимівки. Адже в цьому селищі
працюють лише 2 невеличкі дитсадки, що не задовольняють потреби
місцевого населення.
І на сесіях селищної ради, і на сесіях
Каховської районної ради не раз порушували питання про необхідність
виділення коштів із місцевих бюджетів для співфінансування на утримання і
харчування дітей в дошкільних закладах міста.
«Ми щорічно
направляли також відповідні листи до органів місцевого самоврядування.
Справа в тому, що після бюджетних реформ і децентралізації місцеві
громади стали значно заможніші. У них уже є кошти для вирішення даної
проблеми. Водночас Державна аудиторська служба нещодавно вказала нам на
нецільове використання коштів міського бюджету на утримання дітей з
району.
Загалом протягом 2013—2017 років вона нарахувала
нецільового використання розміром близько 0,5 млн. грн. Тому ми
запропонували Любимівській селищній раді виділити 100 тисяч гривень —
цього вистачило б на утримання їхніх дітей в наших дитсадках протягом
року. Незважаючи на те, що дана сума покриває лише 10% від реальних
витрат, селищна рада ''мала'' місцевих дітей на увазі», — додав Михайло
Гончар.
За його словами, діти стали заручниками незрозумілої позиції любимівських депутатів: «Ми обома руками за те, щоб вони продовжували ходити в каховські дитсадки, — підкреслив він. - Та й 100 тисяч гривень — не така вже непідйомна для зовсім не бідної
селищної ради сума. Тим більше, що на будівництво нового дитсадка
довелося б витратити значно більше».
Олег Батурін, «Новий День»