В свой пост в соцсети он добавил фото и видео процесса мобилизации.
Мобілізація ПО-ХЕРсонськи…(Уся правда про Херсонську мобілізацію)
Я завжди думав що патріотизм - це любов до Батьківщини, яка є зворотною. Однак візит до Херсонського об’єднаного міського військового комісаріату довів мені протилежне. По-перше повістка про мобілізацію прийшла не додому, а на роботу, і все б нічого, та вручали її не представники військкомату, а дирекція. У 22-й статті закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вказано, що військовобов’язаний з’являється до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ним документах. Призов громадян під час мобілізації здійснюють місцеві органи виконавчої влади через військові комісаріати. Тож повістку вручають працівники районного військового комісаріату або представники сільських чи селищних рад. На це у військкоматі відповіли, що вони мають власний закон. На моє прохання мені його показали – в якому написано, що повістку мають право вручати керівники підприємств, однак під цим «законом» не було ні підпису, ні печаті. Отже, приходжу я до військкомату 13 березня, вистояв 30 хвилинну чергу, аби тільки підійти до чергового аби виписати пропуск. Зайшов я до військкомату з величезною сумкою і барсеткою, де знаходився умовний вибуховий пристрій. За три години що, я там провів – жодної перевірки. Отже будь-який терорист без проблем може вже не умовну, а реальну вибухівку пронести до військкомату і «зірвати» або ж «підірвати» хід мобілізації. Таке ставлення керівництва до стратегічного об’єкту мене особисто обурило. Справжня у чистому вигляді халатність. Ідемо далі – медкомісія. Якщо взагалі це можна назвати медичною та комісією, взагалі. Заходимо до хірурга, перед нами ваги та вимірювач зросту, однак там питають: «Ваш рост, вес?» Кажу: «не знаю, поміряйте, зважте». Відповідь: «Так не умничай, говори приблизительно». Сказав, записали…. Не зрозумів тільки чому сказали роздягнутись, адже ніхто нічого не дивився, просто написали: «Придатний». Зайшов до терапевта, надавала купу направлень на аналізи. Доречі, за аналізом крові норма гемоглобіну для військкомату 80 -100, що за медичними показниками відповідає анемії середньої важкості. Стоматолог навіть не подивилась до моєї ротової порожнини, з ходу написала: «Придатний». А от ЛОР, не схожий на інших, адже свою роботу виконав професійно. Зайшов до окуліста, закрив око, вона: «Читайте нижний ряд», я кажу, що не бачу. На що почув в свою адресу: «По зрению собираешься косить??». Мені стало досить образливо, адже зір у мене 0,4 кожне око. Соромно хворіти… Пішов я до поліклініки ім. Лучанського здавати аналізи. На здачу крові скрізь вимагали, спирт, вату, шприци, копья, перчатки…. Я відповідав, що у військовому комісаріаті сказали – безкоштовно. Ображалися, пирхали, але брали аналізи. Флюорографію на диво зробили безкоштовно, але за знімок 2 грн. все ж таки відібрали. На основні аналізи, які мають підтвердити або спростувати минулу статтю «білого» квитка, за якою людина списана, направлення ПРИНЦИПОВО не видають. От і доводиться викладати від 100 і більше гривень. Приносимо ми ці аналізи до воєнкомату 17 березня о 13 годині, черговий не пускає, адже лікарі виявляється працюють до 13 години. В повістці написано, що військкомат працює з 09:00 до 16:00. Почали питати, чому не має розкладу. На що черговий відповів: «Пошел вон от сюда» і вбила остання його фраза: «Я сказал русским понятным языком». І тут я подумав про патріотизм, офіцерську гідність, клятви Гіппократа, любов до Батьківщини… Чи не дарма все… Чи є за що, ще боротися… Соромно за ХЕР…сонську мобілізацію!
