Наприкінці 1940-х – початку 1950-х радянські органи державної безпеки намагалися знищити осередки Організації українських націоналістів (ОУН) на Наддніпрянщині. Боротьба тривала з року в рік, і кожного чекісти сподівалися покласти нарешті край діяльності ОУН. Не оминули ці процеси і Херсонську область, про що свідчать папери спецслужби. Окрім оперативних документів є серед них й ті, що відображають, так би мовити, передісторію питання, тобто до певної міри проливають світло на діяльність українських націоналістів за часів німецької окупації.
Отже, за даними МДБ, члени похідної групи ОУН прибули на територію сучасної Херсонської області у вересні 1941 року (як адміністративна одиниця Херсонська область була утворена 30 березня 1944 року, - Ред.). "Чекісти" зауважували, що на початку німецької окупації члени ОУН намагалися інтегруватися в органи місцевого самоврядування та посісти там керівні посади. Крім того, ОУНівці "серед населення широко проповідували ідеї українського націоналізму, виховуючи його у націоналістичному дусі". Перші репресії проти членів ОУН у Херсоні й на прилеглих територіях, за даними МДБ, припадають на першу половину 1942 року. Хоча насправді саме у Херсоні репресій з боку нацистів члени ОУН зазнали ще у жовтні 1941 року - про це українські дослідники писали в еміграції, починаючи з 1950-х.
Херсонський та Великоолександрівський окружні проводи, а також Каховський районний провід ОУН були, за даними МДБ, підпорядковане Миколаївському обласному проводу ОУН. У свою чергу, Херсонському окружному проводу підпорядковувалися Херсонський міській та Білозерський районний. Керівником округи ОУН тут був "Богдан". Станом на 1945 рік співробітники НКДБ були впевнені, що під цим псевдо діяв рідний брат провідника ОУН Степана Бандери Богдан. Радянська агентура, зокрема агентка "Морозова", доповідали, що "Богдан" загинув у бойовому зіткненні з передовими частинами Червоної Армії в селі Піски Баштанського району (сучасна Миколаївщина, - Ред.) у березні 1944 року.
Богдан Бандера початок 1941 року
До складу Великоолександрівської округи входили організації Великоолександрівського, Високопільського й Нововоронцовського районів. У МДБ також зазначали, що існували окремі осередки ОУН і в інших районах, що не складали значних структур, а підпорядковувалися напряму округам або області.
Серед помітних організацій, створених членами ОУН, називалася молодіжна у Херсонській агрошколі. Її учасники опікувалися ідеологічною роботою серед молоді, поширювали літературу та листівки тощо.
Серед керівників та активістів ОУН Херсона співробітники МДБ називали редактора газети "Голос Дніпра" Вдовиченка, завідуючого райвно Лубковського та його заступника Журбу, голову міської управи Калайду, секретаря міської управи Грицая, співробітників поліції Липка та Конрада, а також такого собі вчителя Степового. Останнім псевдо користувався один із членів похідної групи ОУН Юліан Войтович.
Юліан Войтович
За підрахунками МДБ, здійсненими за матеріалами архівно-слідчих справ 1944-1950 років, на території Херсонської області були виявлені 575 членів ОУН. Із них понад 150 були заарештовані й засуджені до різних термінів ув'язнення. Таким чином "чекістам" з часом вдалося знищити керівні ланки окружних проводів та підпорядкованих їм районів.
Разом із тим декому з керівників підпілля вдалося зникнути за межі України. У МДБ акцентували увагу на тому, що ці ОУНівці мешкали в західній зоні окупації Німеччини та відновили свою організаційну діяльність. Співробітники радянських органів державної безпеки побоювалися, що на території Херсонщини в українських націоналістів залишилися знайомі, зв'язкові тощо, які не були заарештовані через відсутність доказової бази. Тож "чекісти" очікували, що за допомогою таких людей на територію області проникатимуть емісари закордонних центрів українського націоналістичного руху. Відповідно, наприкінці 1940-х – початку 1950-х років радянська спецслужба активізувала боротьбу з членами та симпатиками ОУН, які мешкали на території Херсонської області.
Покінчити з ОУНівцями в МДБ сподівалися кожного року, але, наприклад, станом на 1952-й ще були змушені малювати плани такої боротьби. Зокрема, на серпень-вересень 1952 року в УМДБ в Херсонській області були наступні плани щодо ОУН. По-перше, за допомогою агентури та іншими шляхами виявляти членів ОУН та учасників молодіжних організацій, зважуючи на те, що ці люди обов'язково мали контактувати із членами похідних груп ОУН. По-друге, чекісти мали встановлювати родичів та близьких тих ОУНівців, які після завершення німецько-радянської війни опинилися на територіях, контрольованих союзниками СРСР по антигітлерівській коаліції. Особливо треба було пильнувати за можливими каналами зв'язку. Агентура ж мала здійснювати рейди тими теренами, де діяли осередки ОУН під час німецької окупації. По-третє, планувалося встановити усіх осіб, які були засуджені за участь в ОУН на території Херсонської області. Їхні справи необхідно було переглянути для отримання додаткової інформації, а також з'ясувати їхнє сучасне становище у місцях відбуття покарання. Особливо цікавило МДБ питання підтримки зв'язків між колишніми спільниками по ОУН.
Загалом же, подібні плани та інструкції МДБ, як і звіти про їхнє виконання, дають багатющий матеріал з діяльності українських націоналістів, зокрема й бандерівської ОУН, на Херсонщині як за часів німецької окупації, так і після війни. Згодом портал Depo.Запоріжжя ще повертатиметься до висвітлення цієї діяльності.
Юрій Щур
