Приміське село Шляхове Бериславського району гуде: в лікарні з інсультом 5 листопада опинився власник автобуса, який 10 років справно доставляв сільчан до райцентру зручним для них маршрутом. А хіба дивно, що так постраждав чоловік, коли напередодні представник перевізника-конкурента падала під колеса автобуса і викликала аж два наряди поліції, аби усунути його з дороги. А ще декількома днями раніше цей же власник разом із сільським головою ходили з «чолобитною» до районних чиновників, аби ті не нищили напрацьований маршрут, адаптований до потреб шляхівчан. Та влада сердито тупнула каблучком, гнівно стукнула кулачком, ще й приправила своє «Ні» матючком. «Іш ти, - мабуть, подумало високе «райстоличне» керівництво, - їздять тут без нашого дозволу, де хочуть! Треба їм покращення ввести, щоб знали, кому дякувати за користування дорогами».
Це ж те Шляхове, що разом з іншими трьома сільськими радами вирішило створити ОТГ. Це ж воно з-під носа у влади забирає з 2019 року добрий шмат землі і чимало мільйонів із бюджету. То що, автобусний маршрут скасували, щоб непокірних селян провчити? Мовляв, раз ви відділяєтесь, то й нічого роз’їжджати через усе місто з північно-східної в північно-західну частину, а то вигадали: треба в трудовий архів – ось їм зупинка, треба школярам у школу чи на гуртки – і їм у зручний час, вчителям треба вчасно дістатися вранці на уроки в Шляхове – будь ласка; мамам з немовлятами, літнім і кволим до лікарні – і туди їх, бачте, напряму з села везуть! Неподобство якесь! Треба їх з іншими селами зрівняти: безлюдними околицями їх на автостанцію закинути, а там уже хай «як хотять», добираються.
А чого ж: автобуси містом справно ходять кожні півгодини, а до лікарні так і ще частіше. Що? Ще сім гривень треба буде доплачувати? Та яка різниця, 10 чи 17, врешті, можна й пішки прогулятися. Скоро дощі почнуться? Так усі ж бериславськими потоками бродять, а їм, бачте, через усе місто їхати з комфортом хочеться!
Та ні, не може бути, щоб оце районна влада сама собі такий антипіар влаштувала одразу після того, як 3 листопада оголосили виборчий процес до Шляхівської ОТГ. Це ж що виходить? Кожна партія шанованих кандидатів у депутати ОТГ висуває, щоб перемогти, і влада не відстає – розшаркується перед виборцями, як вона дбає про їхні інтереси, як усе для людей, як цінності Майдану кожним днем своєї роботи не покладаючи рук втілює, як європейські умови в бізнесі запроваджує, як не заважає ініціативу проявляти і кожне добре починання підтримує, а особливо децентралізацію. То що ж виходить – все це однією рукою і на словах? А іншою «к ногтю»? А може, це у владу диверсанти проникли і намагаються зсередини підірвати довіру до неї?
Зовсім селяни-шляхівчани заплутались. Виходить, власник автобуса, який 10 років поспіль день у день дбав про регулярне сполучення з «рай столицею», поганий, чи що? Що ж він не так робив? Може, що водіїв змушував хвилина у хвилину дотримуватись графіку руху (як у Європі)? Може, що рейси не скасовували навіть в ожеледицю, а щоб дорога була безпечною, перед цим сам їхав легковиком і на спусках-підйомах власноруч розсипав протиожеледну суміш, придбану за власні кошти? Зі Шляхового їхав, щоб у Бериславі дороги посипати. Вночі їхав. Бо перший рейс о 6:00. Ну, звісно, робив це не з альтруїстичних міркувань, а з жорсткого бізнесового розрахунку: щоб клієнт тобі довіряв, ти маєш його поважати і повагу свою доводити щоденно.
А хто ж той перевізник, що тепер безлюдною околицею шляхівчан на автостанцію закидатиме? Кому «райстолиця» дає зелене світло? Знають селяни, кому, й дивуються: їм є що розказати про особу, що так жертовно під колеса автобуса падала. Пам’ятають її «подвиги» в селі, бо в суді й досі зустрічаються, щоб їх «розгребти». Словом, класика жанру в кращих традиціях – ні, не тих совдепівських, коли автобус «Шляхове – Берислав» мирно курсував містом і селом дев’ять разів на день, справно розвозячи пасажирів від районної лікарні до останньої сільської вулиці й назад …
Ех, де ви, крила Майдану, крила Небесної Сотні? Ви майстерно затулені високими трафаретними фразами Його Величності Чиновника. Україна… бла-бла-бла… патріотизм… бла-бла-бла… ворог… бла-бла-бла… Отак і пильнуй, що скоро ті крила й на горизонті не з’являться, а небосхил знову щільно затягнеться суцільними, щоправда, новітніми, «покращеннями».
Петро Ярмоленко
