С_ьогодні вранці мій син їхав на навчання маршрутом Кизомис – Херсон. Сідаючи в автобус, син показав во-дієві посвідчення "Дитина з багатодітної сім’ї”, – написала херсонка на своїй сторінці в "Фейсбуці”. – Водій почав репетувати, виганяти сина з автобуса, але син наполягав на своєму – не виходив із транспорта, вимагав у водія показати документ, де засвідчено, що його категорії не можна їздити по по-свідченню безкоштовно. На це водій вимкнув двигун автобуса, сказав, що далі він їхати не буде, почав сина ображати. Потім, коли пасажири автобуса почали вимагати продовжувати маршрут, водій усе ж таки поїхав, і ще півдороги сина ображав. Син на останок теж не стримався і образив водія, написавши на автобусі образливе для водія слово! Але ж яке він мав право ображати хлопця, і чому хлопець не повинен був відстоювати свої права? Коли ввечері повертався додому, водій іншої маршрутки почав погрожувати, що сина більше ні одна маршрутка не буде возити безкоштовно, і водій, який вранці сварився з сином, завтра мого сина вилове й відлупцює! Вранці мушу вийти на зупинку з сином і посадити його в автобус, щоб його ніхто не тронув! Таких хамовитих водіїв, як на маршруті Кизомис – Херсон я ще не зустрічала! Грубо скажу, ЗАЖРАЛІСЬ!!!».
Коли чуєш такі неприємні історії, стає гидко на душі. Навіть не має сенсу критикувати водія чи систему. Проблема набагато глибша, чим здається на перший погляд. Декілька років тому схожа ситуація привела до трагедії. Це трапилося в місті Марганець, де я працювала журналісткою. Кондуктор приміського автобуса вигнала з салону хлопчика 8 років, який хотів доїхати зі школи, що в місті, додому в село, яке знаходиться за 16 кілометрів. Дитя ніхто не захистив, ніхто не доплатив за нього копійки за проїзд. Була осінь. Хлопчик вирішив іти додому пішки, короткою дорогою через покинутий сад, дачі, невеличкий лісок. Його знайшли лише за кілька днів… мертвим. Гуділо все місто. Отакий буває фінал у безсердечності та байдужості.
Безумовно, в якійсь мірі можна зрозуміти й водіїв, які живуть заробітком із кількості пасажирів, але ж…
Що стосується вказаного приміського маршруту, то «Гривна» вже повідомляла, що нині квитки на автобуси значно подорожчали, а пільговий проїзд установлений тільки на двох рейсах двох маршрутів «Іксори» в Білозерському районі: Херсон – Станіслав – Олександрівка та Херсон – Кизомис. Більше грошей на компенсацію перевізнику, «Іксорі», Білозерська райдержадміністрація не знайшла. Як завжди – брак коштів. Але соціальні рейси чомусь обрали не в часи пік. Тому вранці, щоб встигнути до школи, хлопчику з багатодітної родини, як і іншим пільговикам, доводиться сплачувати повну вартість проїзду.
До речі, мати школяра пригадала ще одну неприємну історію на маршруті Кизомис – Херсон: «Недавно їхала цим же маршрутом, на зупинці стояв чоловік в роках, ще й хворий. Видно, запізнився на соціальний автобус, і водій не хотів брати чоловіка, той ледь стримував сльози. Видно, що коштів не було, я вже не витримала хамства водія, дала йому кошти за чоловіка, водій узяв гроші, а чоловіка ще півдороги вичитував! Я водієві сказала, що коли прийде його старість, то хай йому попадеться такий же хам, як він зараз сам!».
Цю неприємну історію зі школярем автор переказала заступнику начальника управління транспорту, дорожньої інфраструктури та зв’язку ОДА – начальнику відділу транспорту Петру Дементьєву. Він зазначив, що до управління відповідної скарги від матері не надходило. Якщо буде звернення, то звісно буде серйозна розмова з керівництвом «Іксори», адже така поведінка водія неприпустима. За його словами, все залежить, яка людина, й у більшості випадків водії з розумінням ставляться до пільговиків.
«А щоб не було таких інцидентів, наприклад, дуже завбачливо вчинили в Музиківці, – додає Петро Миколайович. – Там сільрада разом із громадою вирішили, що краще пільговикам роздати квитки. Адже сума коштів, яку сільрада могла виділити на проїзд пільгових категорій, обмежена, на весь обсяг компенсації перевізнику її не вистачає. Тому визначилися, кому пільговий проїзд потрібен в першу чергу, й роздали квитки. Бо деякі пільговики їздять до лікарні й у справах, а інші кожного дня на базар торгувати».
Алёна Гребеню, Гривна. Новый формат
