Історія не пробачає невивчених уроків. Ця теза сьогодні не раз звучала під час круглого столу «Український Крим: минуле та сьогодення», що проходив у Херсонському державному університеті за ініціативи Представництва Президента України в АР Крим. Захід відбувався в рамках відзначення сторіччя блискавичної операції збройних сил УНР по звільненню Криму від більшовицької окупації. Широкому загалу ця героїчна сторінка нашої історії не дуже відома, а жаль. Адже в ній є чимало аналогій із нашою сучасністю. Та сьогодні учасники заходу говорили не стільки про причини, через які кримський похід Болбочана перетворився з видатної перемоги на тяжку політичну поразку, скільки про реалії нашого сьогодення. Предметом дискусій були насамперед нагальні питання державної стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованого Криму. Адже повертати загарбаний півострів Україна буде не військовими операціями, як сто років тому. На моє переконання, наша перемога прийде слідом за людьми. Саме на цьому аспекті і був зроблений наголос у моєму виступі. Минулого року для кримської молоді на законодавчому рівні було затверджено квоту на вступ до українських вишів, і, як показала практика, це було абсолютно правильним рішенням. Та то був лише перший крок, але якщо й надалі будемо дотримуватися такої філософії, результат неодмінно буде. Бо території повертаються тоді, коли ментально повертаються люди. Для повернення Криму зараз вкрай важливо, щоб материкова Україна стала успішною і щоб тут були створені гідні умови для самореалізації і капіталізації людей, особливо — молоді. Як це зробити? Про це і говорили сьогодні учасники круглого столу, а серед них були історики, юристи, народні депутати, фахівці з питань зовнішньої та безпекової політики, громадські активісти тощо. Було цікаво почути думку кожного з них. І я безмежно вдячний Борису Бабіну, Постійному Представнику Президента України в Автономній Республіці Крим, та своїй колезі по парламенту, голові Комітету з закордонних справ Ганні Гопко за запрошення та можливість долучитися до обговорення таких важливих для нашої країни питань.
Попрацювали сьогодні доволі плідно. Щоправда, я
весь час дуже жалкував, що цікава і глибока дискусія проходила не у
великій залі університету, через що в заході не могла брати участі
студентська молодь. Проте, гадаю, така можливість нашим студентам ще
випаде, адже напрацювання державної стратегії повернення окупованих
територій є тривалим процесом, тож сьогоднішній круглий стіл далеко не
останній. До того ж, під час обговорення проблем ми з колегами відчули
нагальну потребу проведення тут, на Херсонщині, виїзних засідань
профільних парламентських комітетів. Наш план повернення українських
територій має бути реальним, чітким, покроковим і продуманим до останніх
дрібниць. Лише так переможемо. Але це станеться неодмінно!
