У самій Швеції вона викликала великий інтерес у глядачів, а темтешні кінокритики з захопленням згадували про унікальний фільм, в якому можна почути старошведську. Проте героями стрічки стали також жителі Зміївки і саме село.
«Це сучасний поетичний кінематографічний досвід. Змішування часу і місць створює подібну до живопису оповідь про сімейну любов, яка існує лише у спогадах. Їх переповідають головна героїня Ліда, її син і сестра. Вони можуть спілкуватися одне з одним попри кілометри та години, що їх розділяють.
Це імпресіоністичний, схожий на сон твір про прекрасних персонажів із різних поколінь, які пережили війну — війну, у якій вони не беруть участь, до якої вони не причетні, але яка, тим не менш, справляє на них незворотний вплив», — так про цей фільм згадується в каталозі фестивалю Docudays UA.
Зі шведської преси нам вдалося дізнатися більше про історію героїв фільму. Сім'ю Ліди Утас Андреасдоттер під час Другої світової війни було депортовано німцями, а після повернення на Херсонщину вже після війни їх оголосили «ворогами народу» і відправили до концтабору у Сибір.
Після зільнення з комуністичного рабства Ліда повернулася в Зміївку, народила там чотирьох хлопчиків, двоє з яких померли ще в дитинстві. Нині двоє її синів і сестра Марія живуть далеко від Ліди, яка доживає свій вік у сільському відділенні для постійного проживання одиноких осіб. Серед героїв фільму можна побачити і Марію, і одного з синів Ліди Арвіда.
Це не перший фільм Анни Еборн про Зміївку. У 2014 році у неї вийшла однойменна документальна стрічка про це село. Фільми режисерки отримували нагороди на багатьох престижних кінофестивалях, а останню її роботу можна було побачити в Києві 29 березня.
Можливо, «Ліда» також буде включена до програми мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, що стартуватиме в Україні восени і традиційно проходитиме в багатьох районах Херсонської області.