Робота над стрічкою тривала п’ять років.“Я там живу з 1975 року і застав ще тих людей, які служили у Фрідріха Фальц-Фейна. Правда, у похилому віці, але при здоровому глузді. Вони розповідали як це все було. А зараз з кожним роком стає усе гірше”, — вважає один із героїв документального фільму “Заповідник Асканія” Микола Хливнюк. Колись він працював санітаром, а нині в напівлегальних умовах живе на території дендропарку у будинку без світла.
Натомість сама стрічка не дає глядачеві жодних підстав для песимізму. Радше, навпаки. Переконатися в цьому могли херсонці, які прийшли на прем’єрний показ “Заповідника Асканія” у кіноконцертному залі “Ювілейний”. На ньому представляв фільм сам режисер Андрій Литвиненко.
Він розповів, що робота над стрічкою тривала близько п’яти років. Ідея зняти її виникла у 2013 році під час навчання у варшавській школі Анджея Вайди в студії документальних фільмів.
— Ми повинні були розпочати зйомки фільму, у мене було трохи грошей зі стипендії і я вирішив знімати в Асканії-Нова. Проте потім почалась Революція гідності і мої польські колеги побоялись їхати до України. Тоді планувалось, що це може бути кіноальманах з різними історіями з нашої країни. Однак поступово виникла ідея зробити про заповідник окремий фільм. Я отримав кошти на зйомки під час пітчингу у Польщі, а згодом презентував проект і отримав фінансування з Держкіно України. Далі тривала довга робота з продюсерами. Зрештою, результатом цього стала моя перша повнометражна документальна стрічка. Сподіваюсь, не остання, — сказав Андрій Литвиненко.
Андрій Литвиненко третій ліворуч. Фото автора.Сам режисер родом з Херсона. У 2012 році він закінчив Університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. Андрій був автором ідеї кіноальманахів “Поза Євро”, “Євромайдан. Чорновий монтаж” та фільму “Процес. Російська держава проти Олега Сенцова”. Його дебютна робота про заповідник Асканія-Нова і людей, які живуть поруч із ним у березні цього року отримала головний приз студентського журі на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA.
У “Заповіднику Асканія” загалом три герої. Крім Миколи Хливнюка це молодий співробітник біосферного заповідника, любитель хіп-хопа Павло і директор БЗ “Асканія-Нова” Віктор Гавриленко. Спочатку планувалось, що їх буде більше, проте згодом автори фільму вирішили залишити найхаризматичніших героїв.
— Я б хотів, щоб Віктора Гавриленка було якомога більше у фільмі. Однак до нього було непросто “підібратися” через відсутність у нього вільного часу, — зізнався Андрій Литвиненко. — Під час самих зйомок у селищі вистачало кумедних історій. Приміром, якось місцеві жителі дуже агресивно поставились до нашої знімальної групи. Вони вирішили, що Асканія-Нова буде не дуже презентабельно виглядати на екрані і почали нас проганяти. Однак нашою метою було розповісти про те, що на Херсонщині існує таке унікальне місце. А на частину коштів від проданих квитків ми плануємо придбати біноклі і передати їх заповіднику. Щоб таким чином його підтримати.
Серед найближчих планів режисера — зняти фільми про зоозахисницю з Миколаєва і про молодих українських вчених, які готові залишатись і працювати у своїй країні.
Олег БАТУРІН.
Фото автора і Андрія ЛИТВИНЕНКА
Новий день
