Якщо ви будете запитувати в когось, де ж Херсон, вам скажуть: «Десь там, біля Великих Копанів». Село знають і ті, хто їздить на ринок, і ті, хто колись їздив у Крим. Адже тут проходить головна дорога на півострів. Валентина Костенко пригадує, як колись колективом сільської ради цілий рік відкладали кошти на відпустку в Ялті. Зараз же лишились тільки теплі спогади і надія, що незабаром великокопанівці знову зможуть відпочивати у своєму рідному Криму.
Звісно, щоб занурити ноги в солону воду, не обов’язково їхати до Криму. Адже найближче узбережжя Чорного моря — всього за 60 км, у Скадовську.
Що ж до Херсону, то відстань від села до обласного центру — 47 км, до райцентру — 30 км. Щодня із села до міста курсують автобуси. Також у селі є залізнична станція.
З мобільним зв’язком теж ніяких проблем не виникне. У селі «ловлять» усі мобільні оператори, є швидкісний інтернет. Понад те, майже в усіх установах проведений Wi-Fi, де можна законектитися і почитати Сільського Ревізора:)
Для любителів живого листування і хрустких сторінок свіжих газет у селі працює пошта. Також є відділення Нової Пошти.
За зв’язок Великим Копаням шлемо листівки з 5-ками! Просимо передати жителям села безпосередньо в руки!:)
Про війну на сході жителі Великих Копанів знають не тільки з екранів телевізорів, а й з власного сумного досвіду. У грудні 2015 року жителі у відео впізнали свого односельчанина Олексія Болдирєва. Хлопець вистояв у бою за Донецький аеропорт і саме він підняв український стяг над летовищем.
Коли ж у село прийшла звістка про смерть кіборга, в селі ніхто не стояв осторонь. У хлопця-сироти були лише бабуся, якій важко організувати поховання. Жителі самі зібрали кошти, замовили усе необхідне й організували поховання. А через рік зібрали ще 80 тис. грн і встановили своєму героєві пам’ятник.
Сьогодні жителі Великих Копанів бережуть пам’ять про хлопця у серцях, розповідають про його мужність і вшановують у день загибелі.
Не забувають і про живих героїв. Спочатку, коли конфлікт із ворожою країною тільки починався, Великі Копані збирали допомогу на Крим. Коли ж півострів був анексований, розпочали поставку харчів і необхідних речей у зону АТО. Нині туди роблять маскувальні сітки, збирають продукти, закуповують теплі речі. А щодня моляться, щоб Великі Копані більше не знали втрат, а в Україні нарешті настав мир.
Прощання із Великими Копанями проходило так же тепло, як і вся ревізія у селі. Пізнього вечора в приміщенні сільської ради зібралися всі представники місцевої влади — сільський голова, апарат сільради, депутати. На згадку про нашу ревізію в селі, нам подарували місцеву консервацію, а ще — три ящики яблук! Наш РевіZORROмобіль не надто радів перспективі везти до Києва аж 5 ящиків фруктів, але куди дінешся:)