Спершу ми заходимо в ряд із яблуками. Поки роздивляємося товар, намагаємося розпитати у дівчат про торгівлю. Але чи то дівчата змерзли на січневому морозі, чи то соромились камери, а так нічого нам не розповіли.
Ситуацію рятував Ігор Шабранюк. Разом із дружиною Томою він приїхав у Великі Копані з села Недобоївці Чернівецької області продавати яблука. І хоч вони такі холодні, що аж зуби зводить, але такі смачні, що терпиш.
Поки ми хрумаємо фруктом, Ігор Шабранюк розповідає, що влітку фура яблук продається за 2 дні, а нині він продає її вже 2 тижні. Ночувати доводиться в машині, а коли сильнішають морози — ідуть у готель. На щастя, власник готельного комплексу Антон Гукасян потурбувався про торговців і збудував для них душові й туалети. Ми вирішили пришвидшити торгівлю і прикупили собі 2 ящики яблук по 20 кг. Один такий ящик нам обійшовся всього в 250 грн, тоді як у Києві кілограм цього фрукта коштує не менш як 39 грн.
Поряд з Ігорем торгує його односельчанка Наталія Заньковська. Вона має декілька гектарів саду, тому бізнесом займається вся родина. Жінка розповіла, що в село потопає в яблуневих садах, бо майже кожен житель займається вирощуванням яблук. Нас запросили у Недобоївці з ревізією, коли сади цвістимуть, запевняючи, що такої краси ми ще не бачили:)
Далі на черзі — ряд із цибулею, картоплею та морквою. Тут майже немає людей, лише біля цибулі стоїть продавець із зірковим іменем Володимир Висоцький.
— Допомагає таке ім’я швидше продавати продукцію?, — запитуємо у Висоцького.
— Та де там. Уже третій день тут стою, — відповідає продавець.
Такі вони — реалії великокопанівського овочевого бізнесу. Звісно, одним овочівництвом не обходиться. Є на території й кілька фермерських господарств, які займаються вирощуванням олійних та зернових культур. За словами сільського голови Валентини Костенко, поки що вони лише нарощують обсяги. Зважаючи на те, що Великі Копані розташовані на пісках, а навколо них ліс, фермерам доводиться ретельно підготувати поля до роботи. Тому зараз на полях активно проводять корчування.
Аграрії та підприємства Великих Копанів отримують від Сільського Ревізора 5-ку! Бажаємо побільше джек-потів, гарних урожаїв і стабільних цін на продукцію!
У Великих Копанях шансів захворіти немає. По-перше, тут із ранньої весни до пізньої осені жителі їдять свіжі овочі власного виробництва. По-друге, тут усі займаються спортом — хто з лопатою, хто з гантелями, а хто з м’ячем — вибір кожного, але результат завжди хороший:)
Якщо комусь усе ж вдається захворіти, то можливості відпочити на лікарняному теж не буде, адже в новозбудованому Центрі первинної медико-санітарної допомоги швидко поставлять на ноги. Ми, певна річ, на лікарняний не претендуємо, але хочемо познайомитися із медициною Великих Копанів поближче.
Центр первинної медико-санітарної допомоги у Великих Копанях створили лише влітку, вклавши сюди чималі кошти. Тут провели капітальний ремонт котельні на суму 285 тис. грн, закупили меблі на 70 тис. грн. А для швидкого реагування на виклики на суму 376 тис. грн придбали автомобіль Renault Dokker.
Сьогодні в Центрі є клініко-діагностична лабораторія, яка проводить усі необхідні аналізи на сучасному обладнанні, стоматологічний кабінет, амбулаторія на 15 місць, маніпуляційний кабінет, а також фізіотерапевтичний кабінет. До слова, в останньому є навіть масажне ліжко Nuga Best.
Окрім того, у Центрі мріють про новий кардіограф. Один уже мають, проте його часом не вистачає. Також тут хочуть облаштувати гінекологічний кабінет. Загалом, аби давали кошти, а тут знайдуть, як їх правильно використати.
Після повторного сеансу антидепресантів у киці Олі ми нарешті завершили ревізію у Центрі первинної медико-санітарної допомоги. Медицині Великих Копанів ставимо 5 балів! Сподіваємося, теплі місця сімейних лікарів зовсім скоро поповняться кваліфікованими працівниками, а місцеві жителі приходитимуть у лікарню лише зняти стрес у кицьки Олі та купити вітамінів.
Епіцентр культурного життя Великих Копанів зосередився в будинку культури. Коли ми завітали сюди на інспекцію, здалося, що ми потрапили у величезний вулик. З одного кутка доносилися голоси хористів, із іншого було чути розмови, десь тихо грала гітара.
Увесь цей творчий хаос 12 років тому затіяла Тетяна Собко, коли прийшла на посаду директора будинку культури. Потрохи жінка почала збирати навколо себе творчих великокопанівців. За 12 років назбирала більше 200 чоловік на 20аматорських колективів! Причому, із 20 колективів 4 мають звання народних. А в 2011 році Великокопаніський будинок культури було визнано найкращим в Україні.
Як виявилося, нині тривають активні приготування до святкування Масляної. За першими дверима лунає спів. Тут проходить репетиція та звукозапис театру пісні «Максимум». Процесом керує молода дівчина Діана Жуковська. У свої 19 років Діана встигає поєднувати навчання в коледжі та керівництво декількома вокальними гуртами у будинку культури. Дівчина говорить, що кожен тут мріє прославити Великі Копані на всю Україну.
І їм це вдається! Аматори Великих Копанів щороку беруть участь у різноманітних фестивалях по всій Україні, звідки привозять призові місця. До прикладу, у 2010 році привезли гран-прі із фестивалю «Сорочинський ярмарок».
У свої 70 з гаком років Євген Юрійович активний учасник усіх масових заходів у будинку культури. Разом із народним колективом він об’їздив чи не всю Україну! І зупинятися поки не збирається:)
— Ми не народні артисти, ми — огородні артисти!, — посміхається нам чоловік.
— Чого ж так?, — запитуємо в нього.
— Бо ми всі живемо в городах, а потім біжимо ще на сцену виступати!
У це важко повірити, але Євген Юрійович — не найстарший у будинку культури аматор. Почесне місце наймудрішої, та водночас найбільш енергійної артистки Великих Копанів має Олександра Ігнатова — весела бабуся у квітчастій хустинці, яку всі місцеві жителі звуть тьотя Шура.
Для аматорів будинку культури тьотя Шура — жива легенда. Її тут люблять і оберігають, а вона залюбки ділиться з усіма не тільки голосом та любов’ю до життя, а й життєвою мудрістю. Ми теж надихнулися її жвавістю. Віримо, що ще не раз почуємо голос тьоті Шури, адже у Великих Копанях після 60 починається нове життя!:)
Одними співами у Великих Копанях не обмежуються. Не менш розвинене тут і театральне мистецтво. У будинку культури є декілька театральних груп, а таланти починають виховувати ще змалечку. Пан Гусак одним оком заглянув на репетицію підростаючих аматорів. Тут якраз розігрували п’єсу про муху-трудівницю.
Звичайно, більшість артистів грають у театрі близько 4 років. За цей час було чимало різних ролей, але кожен пам’ятає свою дебютну роль. Нині артисти готуються до нового виступу, тому не дозволили нам довго їх розпитувати. Мовляв, у нас тут репетиція, мало часу, а тут ви:)
Після репетиції менших акторів кімнату окупували старші артисти із Народного аматорського драматичного колективу. Тут грають як старшокласники, так і дорослі. Деякі аматори мають уже понад 8 років театрального досвіду, а хтось лише нещодавно приєднався до акторської когорти.
Ми не стали заважати репетиції акторів, а пішли далі оглядати цей творчий вулик. Як розповіла Тетяна Санівна, вистави і співи — не все, що твориться у стінах будинку культури. Окрім цього, тут є ще декілька танцювальних гуртів. Один — дитячий хореографічний колектив «Асорті», де танцюють діти від 8 до 13 років. Інший — Народний хореографічний колектив «Віночок», де танцюють аматори віком від 14 до 45 років.
Попри те, що в жінок вдома діти, городи і домашнє господарство, вони завжди знаходять час на танці. Більше того, вони прославили Великі Копані не лише на всю Україну, а й далеко за її межами. До прикладу, цього року «Віночок» здобув 2-ге місце на Міжнародному фестивалі-конкурсі «Україна єднає світ», який відбувся у м. Скадовську. І таких нагород у завзятих танцівників чимало. Щоправда, зараз колектив призупинив свою роботу, адже керівник пішла в декретну відпустку.
Безперечно, пошиття таких костюмів обходиться в чималу копієчку. Але сільська рада ніколи не відмовляє будинку культури і завжди підтримує матеріально всі ідеї артистів. Тільки минулого року на будинки культури з бюджету громади було виділено майже 1,5 млн грн, із яких понад 133 тис. грн — на народні колективи. За словами Тетяни Санівни, Валентина Костенко завжди тішиться, коли артисти їздять на фестивалі та конкурси, тому організовує транспорт, виділяє кошти на костюми і щиро радіє їхнім успіхам.
Звичайно, є в роботі Тетяни Санівни неприємні моменти, адже щороку їй доводиться когось «відпускати». Бо ж діти виростають, їдуть у міста навчатися. Тоді всі аматори будинку культури ідуть на випуск і разом проводжають випускників. Бо ж за ті роки, що вони провели у цьому творчому вулику, артисти давно стали родиною.
Тетяна Калашнікова навчає дітей не тільки малювати, а й виготовляти фігурки з тіста, робити витинанки. Матеріалом для творчої роботи тут стає все — макарони, крупи, бісер, нитки, гілля дерев. Із простих предметів діти створюють шедеври, які виставляють на кожному масовому заході у Великих Копанях.
Наш Пан Гусак теж хотів щось намалювати. Але в гусячих лапах пензлик не тримається. Певно, не судилося йому стати відомим художником.
Для продавців у селі також поставили кілька яток, де можна перекусити фастфудом та зігрітися гарячою кавою. За таку турботу про жителів та гостей Великих Копанів магазинам ставимо 5 балів!
Якщо ж у громаді свято, або в жителів села трапилися особливі події, усі святкування відбуваються у кафе, яке належить сільській раді. Тут жителі громади проводять весілля, святкують ювілеї і просто відпочивають з друзями.
Зрештою, відсутність дискотек аж ніяк не бентежить місцеву молодь. Після роботи чи школи всі поспішають додому на город, а потім — у будинок культури на репетиції. На розваги й танці не залишається ні часу, ні сил.
Кафе Великих Копанів ставимо 5-ку! Не забувайте й Ви поставити свою оцінку наприкінці, внизу сторінки.
Уночі Великі Копані перетворюються на справжній мегаполіс. Тут з усіх боків світяться вивіски магазинів, аптек, кафе і заправок. А ще — сотні ліхтарів на всіх вулицях села. Оскільки село велике і вулиць тут чимало, ми навіть не бралися рахувати кількість працюючих ліхтарів.
Щодо непрацюючих ліхтарів, то навіть якщо вони тут є, нам такі не траплялися.
За світло і можливість закоханим гуляти нічними вулицями Великих Копанів ставимо 5!
Цьогоріч ямковий ремонт та грейдерування всіх доріг села обійшлися громаді майже в 606 тис. грн. Ми проїхалися Великими Копанями, щоб перевірити роботу, і навіть спробували покермувати снігоприбирачем.
Об’їздивши все село, ми переконалися, що комунальне підприємство робить свою роботу якісно. У яку б вулицю ми не заїхали, скрізь прочищено від снігу і немає великих ям. Єдине, на одній із вулиць ми натрапили на глибоченьку вибоїну. В іншому ж запевняємо, що зимові дороги у Великих Копанях хороші!
