На Херсонщині урочисто вшанували пам’ять загиблих Героїв Небесної сотні. На центральній площі Херсону відбувся багатолюдний мітинг-реквієм «Революція гідності. Небесна сотня», а потім всі учасники мітингу з прапорами та факелами пройшли Ходою до Меморіалу борців за Незалежність України.
Безумовно, події у лютому 2014 року є найтрагічнішими та найгероїчнішими у сучасній історії України. Самопожертва та подвиг заради вільної та незалежної України. Пам'ять про Небесну сотню вписана у вічні скрижалі історії нашої країни. Вшанування пам'яті Героїв - є нашим обов'язком. Це так, але сьогодні ми чуємо різні думки про самі урочистості на честь Героїв Небесної Сотні. Й не тільки пафос, а й розчарування та критику. Вже чуємо, що все це "симулякр" та "топтання на костях"... Огляд думок з цього приводу у нашому матеріалі.
«На мітингу-реквієм зібралися учасники Революції гідності у Києві та Херсоні, громадські активісти, волонтери, керівництво обласної та міської влади, військовослужбовці та воїни АТО, які саме в ході Революції гідності й окупаційних дій з боку країни-агресора були вимушені ступити на Східну лінію фронту для захисту цілісності й незалежності всієї України» - пише в огляді про вчорашні урочистості Ганна Якуніна.
На заході виступили багато відомих та поважних учасників Революції. Серед них в. о. керуючого Херсонською єпархією УПЦ КП, архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент, координатор Херсонського обласного волонтерського центру допомоги військовим Збройних Сил України Галина Уманець, голова Херсонського міського меджлісу Ібрагім Сулейманов та інші.
Загальну позицію виступаючих підкреслив учасник Революції Гідності на Майдані Незалежності в місті Києві голова обласної державної адміністрації Андрій Гордєєв: «Ми стояли на Майдані для того, щоб нас не затягнули в так званий «тайожний союз». Я хотів, щоб молодь жила в європейській державі, щоб бізнес створював робочі місця, щоб у нас не було цензури, а вийшовши на вулицю, можна було сказати все, що думаєш. Пам’ятаймо, люди на Майдані віддали свої життя за нас з вами, щоб ми жили і планували своє майбутнє. Усе в наших руках, лише ми можемо захистити країну від загарбання». Й це був перший погляд на День Пам’ять Героїв Небесної сотні. Безумовно патріотично-урочистий.
Слухаю й сумую...
Роздуми відомої громадської активістки Ганни Парфьонової переповнені сумом щодо сучасного стану речей в нашому місті. Вона опублікувала свої замітки у групі "Стретегія розвитку Херсонської області до 2020 року":
"Вчора була 4-та сумна річниця кровавих подій на київському Майдані. На площі свободи мітинг з цієї нагоди. Виступають губернатор А. Гордєєв, мер В. Миколаєнко, заступник голови облради В. Зеленук, народний депутат С.Хлань. Слухаю їх і сумую. Губернатор чихать хотів на Громадську раду при адміністрації, яку (адміністрацію) він очолює. Жодного разу не був на засіданні громадськості - тільки на першому, на якому він сказав щось типа такого - "будете проходити мимо - проходьте". Мер чихать хотів на ініціативи громадськості...
Облрада чихать хотіла на вигляд головних закладів культури області, не говорячи вже про достойну зарплатню тим, хто зберігає нашу культуру. Подивіться на наші музеї, що на Ушакова, на Театральній.
У мене би очі на лоба повилазили від сорому, якби я відповідала за місто чи область. А їм хоч би що. Не можу втриматися від сліз, дивлячись на кадри загибелі небесної сотні, які транслюють на екрані. Думаю - "після такого, влада має бути по справжньому народною, дбати, нарешті за свою землю"...
Висновок поки що сумний. Рівень свідомості, типа очільників, ще вкрай недостатній для того, щоб реально рухати вперед місто та область. Але наше завдання, всіх тих, хто стояв на Майдані, хто хоче бачити квітучу Україну для свої дітей та онуків - рухати вперед і свідомість очільників, і наш розвиток. Я знаю і вірю, що це нам під силу"
Влада топчеться по кісткам загиблих…
Й, якщо пані Ганна, вірить, що активістам потрібно бути ще більш активними, щоб підталкувати владу до світлого майбутнього, то представниця Херсонської патріотичної громади Римма Бараненко не має більше сил вірити. Й пояснює у своєму пості чому вона не пішла на заходи пам’яті Небесної Сотні, які були організовані владою.
Зате безліч патріотів, воїнів-захисників сидить по тюрмах і режим робить все, щоб знищити їх! Рузькомирівця Труханова випустили з залу суд цілим та неушкодженим, а активістів, які протестували проти цього ганебного рішення – побили тітушки за вказівкою одеських депутатів(!), потім за те саме вже поліція побила ветеранів «Донбасу» та затримала їх!
Ця влада продовжила знищення майданівців та українського народу, розпочатого попередниками. То чого я буду стояти поруч з тими, хто погоджує це??? І лицемірно молитися і плакати на камери! Саме лицемірно, бо не можна молитися за тих, хто віддав життя, щоб ми жили краще, і в той ще час нищити все, за що вони віддали життя і тих, за кого вони його віддавали!
Немає вже сил третій рік слухати як актори театру яскравим, але байдужим голосом будуть говорити про втрати (наші втрати!) і як такі самі байдужі актори при владі будуть розповідати про свою скорботу та свої подвиги на Майдані, а реєстрові волонтери, активісти, атошники пафосно їм вторити..»
Cимулякр пам’яті
Солідарним з Риммою був й кореспондент інтернет-видання «Мост», який у статті «Бюджетний майдан» назвав вчорашні урочистості «симулякром» (цитую мовою оригіналу): «Митинг-симулякр очень подходит к симулякру памяти. Мы верим, ребята, что вы искренне грустите о погибших, на чьих жизнях вы пришли к власти. Но это все пустое. Доверия больше нет, ведь вы уже похожи на сегодняшние факелы, которые достают из клетчатой сумки. Превозмогая стыд».
* Симулякр (від лат. simulacrum — подоба, копія) — термін постмодерністської філософії, який означає зображення, копію того, чого насправді не існує.
«В лучших традициях "більш злочиної влади" уже в 16:00 на площади Свободы мерзли несколько сотен людей. Все эти несколько сотен подневольных зрителей и слушателей делали вид, что слушали речи начальства, а начальство делало вид, что выступает перед свободными людьми, рассуждая о чести, достоинстве и свободе, за которые многие из выступающих выходили на Майдан. Вот только большинство слушателей четыре года назад не стояли на Майдане, а наоборот, каждый вечер по разнарядке шли в загородку перед ОГА, где их пугали поездами с биндеровцами.
И точно так же они делали вид, что солидарны со своим начальством, в душе проклиная мороз и спикеров.»
Руки у кишенях...
Й наостанок дві фотографії перших рядів самої урочистої Ходи. Там, де керівництво області й міста на чолі колони йдуть з лампадками до Меморіалу борців за Незалежність України. Перед нами голова облдержадміністрації, міський голова, секретар міської ради, перший заступник голови обласної ради та один з депутатів обласної ради. Останні два йдуть тримаючи руки у кишенях. Змерзли наші очільники, мабуть...
Політична Херсонщина