Поки у Херсонському театрі ім. М. Куліша ще не відкрився театральний сезон, театрали потроху «штурмують» інші міста. Цього разу херсонці поїхали у гастрольний тур до Кам’янського та Полтави. Повезли дві вистави: «Як у нас на Україні» та «Зірковий круїз».
У Кам’янському глядачі були приємно
здивовані виступами, однак так, як приймала херсонців Полтава – для
самих театралів було приємним здивуванням. Адже концертна зала
Полтавського Палацу дозвілля «Листопад», що розрахована на 1300 місць –
була переповнена з лишком.
Гастролі – це завжди свято і ризик
водночас. Адже з одного боку – у акторів є можливість черговий раз
перевірити себе на професійність перед «новим» глядачем, а з іншого –
ніколи не знаєш, як тебе сприйматиме нова публіка і які ситуації можуть
трапитись в дорозі, бо всі ми люди. Крім того, на гастролі зазвичай їде
команда у одному складі, тож раптом що – замінити актора нікому…
Про непередбачувані ситуації, які стались цього разу на гастролях, розповіла режисер вищезазначених вистав, заслужений діяч мистецтв України Ірина Корольова: «Режисер – це людина, яка завжди повинна бути напоготові, вміти вирішити будь-які складні ситуації. Коли ми приїхали на гастролі, так сталося, що захворіла одна акторка. Тож, чи не вперше, за досить довгий період, мені довелось вийти на сцену у якості актриси. Для мене це була досить екстремальна ситуація, бо я не знала танців, бачила їх тільки зі сторони. За короткий період мені треба було вивчити всі номери. Але, на щастя, глядач нічого не помітив і ми навіть з такої ситуації знайшли вихід».
Не зважаючи на труднощі, які виникли у Херсонського театру, пані Ірина додала, що найтепліше їх зустріли полтавчани: «Для нас це була майже прем’єра. Спершу ми зіграли свою програму в Кам’янському, а вдруге – у Полтаві. Полтавчанам ми подарували заряд гарного настрою, позитивної енергетики. Я бачила, як реагували глядачі – їм було дуже цікаво за нами споглядати, а ми в своє чергу відчували, що цей драйв взаємний. Приємно, що своєю програмою ми змогли здивувати навіть такий український край, як Полтавський».
Такі екстремальні випадки не лише зближують колектив, а й дають нові поштовхи для творчого розвитку. А люди, що працюють пліч-о-пліч багато років – завжди знайдуть креативний вихід.
Еліза Солодка, Херсонцы