Селяни Херсонщини втрачають право
господарювати на своїй землі через всіляких "зайд", котрі у змові з
суддями захоплюють перспективні угіддя.
І втрачають через це не тільки аграрії, а й місцеві громади. Адже застосовувані рейдерами грабіжницькі схеми жодних платежів до бюджету, як завжди, не передбачають.
Про руйнівні наслідки однієї з багатьох подібних оборудок із обуренням говорив на сесії обласної ради її депутат, віце-президент Асоціації фермерів України, керівник фермерського господарства «Зоря Каховщини» Леонід Кириченко. Ось його заява:
—
До мене звернулися депутати Коробківської сільської та Каховської
районної ради з приводу незаконного вилучення 1774 гектарів зрошуваних
земель, які колись знаходилися у розпорядженні Каховського аграрного
коледжу. Ці угіддя своїм рішенням суд відібрав у фермерів, котрі їх
обробляли, нібито для проведення аукціону для збільшення розмірів
орендної платні. Гадаю, без цього можна було обійтися, внісши відповідні
зміни у орендні договори, піднявши ставки оренди. Але ні аукціонів, ні
змін договорів не відбулося, бо втрутилася якась невідома Спілка
інвалідів України у складі трьох осіб, зареєстрована на квартирі десь у
Києві. Вона заявила свої претензії на ці землі. Коробківська сільська
рада на терміново скликаній сесії їм відмовила, Каховська райрада
відмовила теж. Однак суд якогось там району у Києві своєю ухвалою
зобов'язав надати 1774 гектари земель у Коробках цій спілці. І
найголовніше, що бюджет Коробківської сільради від такої угоди
отримуватиме нуль гривень. Жодної користі від неї не отримає і аграрний
коледж, що готує дуже потрібних фахівців для сільського господарства.
За
пропозицією Леоніда Кириченка, Херсонська облрада звернулася до Служби
безпеки України та уряду з проханням перевірити законність передачі
зрошуваних земель у Каховському районі.
Депутати наголошують, що факти «дерибану» сільгоспугідь у нас не поодинокі. Аби покласти їм край, треба внести зміни у законодавство, аби жодна передача ділянок в оренду чи для спільного використання була неможливою без згоди органів місцевого самоврядування — сільських чи селищних рад.
Адже нині землею в Україні дозволяють собі розпоряджатися всі, хто завгодно — починаючи від райдержадміністрацій і закінчуючи тими ж судами. А там, де є «сім няньок», дитина без ока залишається.
Володимир Дорофєєв, Новий день