«Політика в економіці має бути направлена на розвиток внутрішнього товаровиробника і залучення інвестицій, а у нас зводиться лише до одномоментного наповнення бюджету» – вважає голова Об’єднання організацій роботодавців Херсонщини Олександр Олійник.Об’єднання організацій роботодавців Херсонщини – одна зі сторін соціального діалогу між владою, профспілками та підприємцями на регіональному рівні. Бізнес прагне, аби враховувалися ініціативи знизу від роботодавців, і на місцевому рівні, здебільшого, вдається співпрацювати із органами влади і запроваджувати спільні проекти.
«Разом із обласним центром зайнятості на базі Херсонського машзаводу ми плануємо створити центр з підготовки фахівців для промисловості всієї області. Таким чином ми допомагаємо підтягти інвестора в область. Адже перше питання, яке ставить він – чи буде кому працювати», – розповідає в інтерв`ю «Українському півдню» Олександр Олійник.
У Києві до проблем регіонального бізнесу поки не дослуховуються.
«Вся політика в економіці зводиться до наповнення бюджету, а не спрямована на тих, хто його наповнює, на розвиток і на залучення інвестицій. В Україні немає експертно-кредитної агенції. В Європі нам кажуть: «це не потрібно», Кожна європейська країна має таку структуру, але ЄС нас відмовляє від її створення. За кордоном ми цікаві лише як сировинний придаток споживач їхніх продуктів. Як роботодавці, ми намагаємось змінити таку політику», – продовжує Олександр Олійник.
Серед головних проблем сільськогосподарського бізнесу, Олександр Олійник називає – відсутність кредитних коштів і невизначеність із продажем землі, який вважає передчасним. Як приклад, наводить роботу Херсонського машинобудівного заводу, де є директором.
«Цього річ ми реалізували 12 – комбайнів «Скіф». До кінця 2018-го у планах ще 5-6 одиниць техніки. Але це критично мала кількість для нормального функціонування підприємства. Адже на початку року були плани продати на внутрішньому ринку до 50 зернозбиральних машин. Підприємство випускає 31 вид сільськогосподарської техніки, реалізує 115 найменувань продукції в Україні та в Європі. Але головним все ж є внутрішній ринок, на якому ситуація складається не на користь заводу. Зокрема, не дозволила досягти поставлених результатів – відсутність кредитних коштів у потенційних покупців. Аграріям начебто не відмовляють, але й не сприяють, а головне – не дають грошей. Оформлення кредитів затягується до півроку. Інша причина – невизначеність із питанням продажу землі. Сільгоспвиробники не знають, чи купувати їм техніку, чи акумулювати гроші для купівлі ділянок. Питан
