Херсонець Сергій Кіндра – військовий волонтер. Чоловік розмальовує гільзи та робить браслети, а отримані за них гроші спрямовує на потреби військовослужбовців на різних напрямках. Волонтерством він займається з 2014 року. Сергій розповів про життя, допомогу війську та втрату сина під час повномасштабного вторгнення.
"І на оновленій землі врага не буде, супостата" — ці слова написані на гільзі під назвою "Мрія херсонця", яку військовий волонтер Сергій Кіндра розмалював власноруч. На гільзах він зображує квіти, кавуни, козацькі символи тощо.
"Першою в мене була гільза, мені до рук попала 30-го калібру, це з 30-міліметрової гармати. Я намалював Антонівський міст зруйнований, надпис зробив, намалював кавунчик. Я ще не знав, як його гарно робити. Навіть перший раз тримав акрилові фарби в руках і пензлики. В мене рука не слухалась, вона і зараз не так працює, але все-таки", — розповів Сергій.
Починав волонтер з браслетів із назвами населених пунктів Херсонщини.
"Після поранення в мене прошиті пальці. Я почав, якби робити такі браслетики з написом "Херсон". Там був символічний донат, і ми почали збирати. У мене навіть був такий період, коли ми робили браслетики з назвами населених пунктів з лівого берега, там Збур'ївка, Гопри, Скадовськ", — згадує Сергій.
Гроші від продажу браслетів і розмальованих гільз Сергій спрямовує на підтримку військовослужбовців з різних напрямків: Донецького, Харківського, Запорізького , Херсонського.
"Війну виграють військові. Але їм потрібна постійна підтримка і забезпечення. Саме тому я вирішив більше допомагати армії", — говорить волонтер.
У Сергія є постійна банка для зборів. Чоловік каже, що зазвичай допомагає тим, що найбільше потрібно на фронті: Starlink’ами та павербанками:
"Це розхідні речі — вони ламаються, зношуються і постійно потребують заміни. Зараз вони потрібні так само, як колись сірники. Якщо говорити масштабніше, то військовим постійно потрібне джерело електрики".
За його словами, це невеликі та середні генератори. Взимку ж особливо актуальними були й окопні буржуйки, які допомагали бійцям обігріватися.
Під час повномасштабного вторгнення Сергій втратив сина. Це сталось 22 листопада 2022 року. Разом із дітьми – 13-річним Матвієм та 11-річним Тимофієм – він потрапив під касетний обстріл.
"Мій Матвійчик був тяжко поранений. Десять годин він боровся за його життя, мій хлопчик, але, на жаль, він загинув. Його вбили росіяни. Тіма теж був поранений. Поранення отримав і я. Майже сім місяців я проходив реабілітацію. Мені діставали уламки, чотири рази робили операції на оці. Тімі тоді було 11 років. У нього було поранення спини та контузія. Фактично Матвійчик закрив його собою і врятував", — розповів Сергій.
Чоловік займається волонтерством із 2014 року. Допомагав херсонцям і під час окупації.
"Нас було вісім людей. Ми всі добре знали одне одного і довіряли одне одному. Коли не було зв’язку, ми заздалегідь домовилися про свої місця зустрічей. У нас були спеціальні точки, де лежали ліки, продукти та інші необхідні речі — усе розкладене порівну. Ми тихо передавали це тим, кому було потрібно. Також у нас діяла своя система безпеки. Якщо до когось заходили окупанти або вдиралися в будинок, людина телефонувала і мовчала. Це був сигнал, що потрібна допомога і треба йти рятувати", — розповів Сергій.
Волонтер каже, що мріє про мир, але розуміє: поки триває війна, його робота не призупиняється й не закінчується.
Джерело – Суспільне
