В Херсоні відсутнє постачання електрики після атак росіян, також повідомляють про відсутність світла на Миколаївщині.
***
Там, де квіти сильніші за страх
У квітні Херсон вкривається різними квітами – у дворах, на вулицях, біля будинків. Навіть під обстрілами місто зберігає свою здатність цвісти.
***
Місто на лінії вогню, яке зазнає руйнувань. Це важко прийняти, але Херсон щодня змінюється, втрачаючи пам’ятки архітектури, історії, і не тільки їх. Нинішній вигляд будинків і вулиць – біль кожного, хто залишається вдома, і так само – херсонців, які виїхали з рідного міста через обстріли.
***
16 квітня росіяни планують масовані удари по середмістю Херсона з використанням безпілотників та артилерії.
Влада закликає херсонців без нагальної потреби не виходити на вулицю та утриматись від візитів до центральної частини міста.
***
Сьогодні вбили п’ятьох киян. Серед них дитина. В інших містах, люди теж рахували свої останні хвилини, так і не зустрівши весну. А я просто дивлюся в стелю. Це найстрашніше – коли ці вибухи навкруги викликають лише глуху втому. Вбивці міряють свою велич кількістю вбитих дітей, а ми тут міряємо своє життя кількістю ночей, які вдалося пережити.
Коли заплющуєш очі, темрява зовні з’єднується з темрявою всередині. Реальність і сон перемішуються в одну брудну течію. Ти не спиш – ти просто провалюєшся в іншу версію того самого кошмару. Стільки років одне й те саме питання: скільки ще невинних життів треба спалити, щоб цей світ нарешті здригнувся?
***
Кожен день – подарунок життя…
Кожен день – іспит на витривалість…
Скільки ще я маю пережити, щоб дожити до мирного часу?
Скільки ще ми, українці, мусимо витерпіти, щоб вижити і не втратити здоровий глузд, віру та надію?
Скільки зусиль кожен із нас має докласти для Перемоги?
Так багато “скільки” і так мало відповідей.
Ціна цієї війни не вимірюється лише часом, вона вимірюється найціннішим: життям.
Життям мирних та наших захисників.
Джерело – Гривна
