Пережити сексуальне насильство нелегко. Найважче — зізнатися самому собі, що потребуєш допомоги. 

Про це говорить фахівчиня Центру допомоги врятованим у Херсоні Марина Козерацька. 

За її словами, від звернення до психолога людину часто зупиняє страх — перед тим, що про це дізнаються знайомі, страх знецінення, страх сорому чи звинувачень, страх, що стане ще гірше. Найчастіше людину зупиняє нерозуміння того, як працює психологічна допомога. 

Водночас Марина запевняє: психолог ніколи не тисне на больові точки, не випитує, не дорікає і не кидає в тригер. Спеціаліст вибудовує точки опору для того, щоб людина пішла до вирішення проблеми тоді, коли буде готова. 

“Часто під час виїздів ми просто спілкуємося з людьми. Тема делікатна, і людям легше сприймати її через жарти, сміх. І вже на цьому етапі я, як спеціаліст фіксую людей, які мають певний негативний досвід. Хтось телефонує до нас одразу після таких зустрічей,  хтось бере час, аби наважитися та зізнатися самому собі, що йому не окей”, – відзначає психологиня. 

У Центрі допомоги врятованим найбільше цінують обережне та делікатне ставлення до кожного, хто звертається після випадків гендерно зумовленого насильства або сексуального насильства під час конфлікту. Марина підкреслює: аби звернутися до психолога, не потрібно бути “достатньо травмованим”. Потрібно бути відвертим і насамперед зізнатися самому собі, що вам важко. 

“Я завжди кажу, що психолог — це як ліхтарик, який підсвічує людині, яка знаходиться в темряві, її шлях. Ми не тиснемо, не ламаємо, не судимо. І ми можемо витримати будь-які травми. А перший крок іноді – це просто написати “Можна поговорити?” Не варто думати, що ти мусиш проживати щось наодинці тільки тому, що здається, ніби те, що ти пережив, не має значення. Будь-який досвід потребує бережного контакту”, — говорить вона. 

Як звернутися за допомогою після сексуального насильства — читайте ТУТ.

Центри допомоги врятованим створені за ініціативи Офісу Віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, сприяння Урядової Уповноваженої з питань гендерної політики, у партнерстві з UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, завдяки фінансовій підтримці урядів Австрії, Бельгії, Іспанії, Швеції та у співпраці з місцевими органами влади.

Партнерський матеріал