З часу заснування у 2000 році Херсонського обласного центру “Успішна жінка” ця громадська організація допомагає людям захищати свої права та свободи, підтримує тих, хто прагне позитивних змін для себе та суспільства. До повномасштабного вторгнення росіян у Центрі займалися освітою дорослих, підтримували жінок – лідерок, допомагали тим, хто опинився в складних життєвих обставинах, а також жертвам домашнього насильства та постраждалим від торгівлі людьми.
Але війна поставила перед всіма надважкі виклики. Сьогодні команді “Успішної жінки” доводиться працювати з цивільними громадянами, які побували в полоні окупантів, пережили катування й насильство від російських військових. Як допомагають жертвам воєнних злочинів росіян, розповідає голова організації Анжела Литвиненко.
Відчути, що їх приймають, попри те, що вони пережили…
Після звільнення Херсона ми працювали з активістами. З тими, кого дуже добре знали, хто потребував нашої допомоги, – згадує про початок роботи за новим напрямом Анжела.Через знайомих, яким допомогли, потім виходили на інших людей, вони теж потребували допомоги, але не знали про існування організації.
За словами Анжели Литвиненко, коли люди з якимись потребами звертаються до Центру, ніхто з них не каже, що їм потрібен психолог. Більшість вважає: психолог – майже психіатр, а вони – цілком здорові люди. Рідко хто усвідомлює, що потребує допомоги психолога. І не вбачає ознаками нездоров’я жахливі спогади, які весь час прокручуються в пам’яті, проблеми зі сном та інші прояви пережитої травми.
На переконання Анжели Литвиненко, психолога в таких ситуаціях вже буває недостатньо. Потрібна комплексна спеціалізована медична допомога фахівців, що мають навички роботи з такою проблематикою.
“Успішна жінка” співпрацює з кваліфікованими медичними працівниками та установами. Як каже її керівниця основне завдання організації – задокументувати й спрямувати людину до надавачів послуг, спроможних допомогти. Вона радить звертатися по допомогу чим раніше, тим краще, бо застарілі травми, як і будь-яка задавнена хвороба, потребують довготривалого лікування.
“Ми не розпитуємо в подробицях, що сталося. Ми працюємо з наслідками, з потребами людини на момент звернення і тією історією, яку вона вважає за потрібне розказати. Якщо про щось не може говорити, то не треба.”, – пояснює особливості спілкування з постраждалими Анжела.
Вона переконана, коли людина готова давати свідчення, цей процес має бути організований на професійному рівні та задокументований фахівцями одноразово під аудіо, відеозапис. Щоб людині більше не треба було поринати в найболісніші спогади. Допомога надається абсолютно конфіденційно. І якщо людина не хоче, аби члени її родини знали про те, що з нею сталося, ніхто цього знати не буде.
Зазвичай свідчать 10-15% від тих, хто зазнав знущань. Є різні історії і є люди, які охоче звертаються, тому що для них важливо бути почутими, важливо відчути підтримку і те, що їх приймають, попри те, що вони пережили.
У роботі
Сексуальне насильство як спосіб ведення війни
Багато людей відчувають сором і провину за те, що з ними зробили росіяни. Мучать себе питанням, чому це сталося з ними, шукають причини в собі, у своїй поведінці, і не усвідомлюють, що сексуальне насильство – це спосіб ведення війни з боку агресора.Анжела Литвиненко згадує колишню Югославію, де під час війни 30 років тому злочини стосовно цивільного населення були ідентичні тим, що відбуваються сьогодні в Україні. І строку давності на такі злочини не мають.
У тій же Боснії і Герцеговині люди досі продовжують звертатися (по допомогу ред.). Тобто, 30 років минуло, жінка каже, от я виростила дітей, мій чоловік помер, і я лише зараз можу визнати й розповісти, що відбулося, – наводить приклад Анжела.
Вона переконана: наші земляки дуже мужні люди. За статистикою, насильство до херсонців, як спосіб катування, застосовували найчастіше. Але навіть після таких страшних випробувань жінки й чоловіки знаходять сили згадувати пережите.
Говорити – це один зі способів лікування. Це дозволяє повернути контроль над власним життям, – пояснює Анжела.
Вона згадує, як один чоловік на питання, що дає йому відкрита розповідь про те, що відбувалося, відповів: “Я таке відчуття маю, що звільняюсь від того всього, через що пройшов”.
За словами Анжели Литвиненко, у першу чергу від такого виду насильства страждали патріотично налаштовані громадяни з чітко визначеною громадянською позицією. Але жертвами окупантів ставали й звичайні пересічні херсонці.
Мені здається, має все ж таки мова йти про геноцид. За те, що ти українець або українка, за те, що ти живеш на цій землі й не хочеш коритися окупанту. Чим сильніший опір, тим сильніша була агресія проти людей, – говорить Анжела.
Вона пишається з того, що в Україні не тільки документуються злочини, а водночас змінюється законодавство для захисту прав постраждалих. І сподівається, що нам вдасться довести міжнародній спільноті: проти українського народу відбувається геноцид.
На тренінгу
Маємо витримати все й перемогти
Команда “Успішної жінки” проводить виїзні інформаційні сесії у віддалених населених пунктах. Під час зустрічей у громадах, людям пояснюють: про пережите варто і треба говорити, розповідають про допомогу, яку можна отримати в центрі. Після таких виїзних сесій, за словами Анжели, у них буває багато звернень.Однак, вона зауважує, ймовірно чимало людей з-поміж постраждалих поїхали з Херсонщини до інших областей або за кордон і продовжують мовчати. Однією з причин, чому вони залишили рідні домівки, може бути страх осуду. Тому, дуже важливо мати співчуття до земляків, які зазнали знущань від окупантів.
Не має бути осуду в людей, якщо когось примушували надавати сексуальні послуги, і людина нібито добровільно ці послуги надавала. Не може людина добровільно надавати послуги сексуального характеру, якщо біля неї стоїть людина зі зброєю. Тут взагалі не йде мова про якусь згоду, – наголошує Анжела Литвиненко.
Після деокупації Херсона і частини області спеціалізовану комплексну допомогу в центрі “Успішна жінка” отримали вже більше ніж 500 людей. Їм надали лікування, допомогу психолога, гуманітарну допомогу. Були задоволені якісь їхні термінові, негайні потреби. Деякі з тих, кому вже допомогли, продовжують і надалі звертатися до фахівців і фахівчинь Центру.
За словами керівниці, до херсонської команди “Успішної жінки” нині залучено не так багато людей. Працювати під постійними обстрілами, де ніхто не впевнений навіть у сьогоднішньому дні, можуть далеко не всі. Чимало представниць організації поїхали, щоб убезпечити своїх дітей. Хтось дистанційно долучається до роботи. Хтось має сили жити та працювати у прифронтовому місті. Хтось буває в Херсоні наїздами. Але Анжела переконана: внесок кожної людини в підтримку Херсонщини надзвичайно важливий.
У Херсоні організацією створено й безпечний простір для жінок і дівчат. Тут можна отримати підтримку, гуманітарну допомогу, проконсультуватися з юристами, відновитися психологічно під час групової терапії у “Теплому колі”, і навіть потанцювати. Планують запросити в простір і фізіотерапевта. Вже знайшли гарного фахівця, який міг би навчити в таких надзвичайних умовах життя правильно дбати про власне тіло, але поки очікують дозволу на запрошення.
Ми маємо бути спроможними, маємо витримати все і перемогти, – переконана Анжела Литвиненко.
Анна Щидловська, sheriffua.org