Дитинство під звуки повітряних тривог та вибухів, сховища замість ігрових майданчиків, онлайн навчання та переїзди в інші міста, а іноді країни. Ми поспілкувались з родинами з Херсона та області, які після початку повномасштабного вторгнення були змушені залишити свої домівки.
Про втрату дому, пошук друзів і мрію повернутися в Херсон
Херсонцю Макару Левшенку 10 років. Разом з матір’ю Ольгою хлопчик зараз проживає у селі Нерубайське на Одещині. З Херсона родина виїхала у 2022 році, коли місто було окуповане.
"Цей ведмедик залишився в мене ще з Херсона. Він нагадує мені про мій дім. Він у мене вже чотири роки. Коли я був там востаннє, пам’ятав лише свої хвилювання — більше нічого. Усі мої спогади й іграшки залишилися вдома, і їх вже немає", — говорить Макар.
Він навчається онлайн у Херсонському ліцеї №52 за програмою "Інтелект України". Бере участь в олімпіадах, займається науковими дослідженнями, грає у футбол. Адаптація на новому місці, каже його мама, дитині далася непросто.
"Нас спочатку не розуміли, ми не могли пояснити, що насправді пережили. Діти хвилювалися, це сприймали як слабкість хлопчика. Якщо вони плакли, лякалися гучних звуків або закривалися руками, — їх могли цькувати чи сміятися з них, бо просто не розуміли", — розповідає Ольга Левшенок.
Зараз в Одесі у Макара багато друзів, хоч спочатку, говорить хлопець, знайти їх було не просто.
"Спочатку було важко — я не мав жодного друга. Але з часом я зміг знайти собі навіть найкращих друзів. Мені подобалося малювати, але десь через рік я зрозумів, що це мене вже не так цікавить, і вирішив спробувати футбол. Пішов уперше — і мені дуже сподобалося. Я позаймався два місяці, але через хворобу серця більше не можу ходити", — розповів Макар.
Коли хлопець перебував на лікуванні у Фінляндії, друзі допомогли відкрити персональну виставку хлопчика "З Україною в серці", яка присвячена захисникам із ЗСУ. У ній — півтори тисячі малюнків Макара.
"Коли ми виїхали з окупації, у документах у дитини було зазначено посттравматичний стан. Психологи порадили: “Нехай він малює — у малюнках ми побачимо, що його турбує”. Так він і почав малювати. І поступово ми зрозуміли, що в нього є справжній талант і внутрішній стимул. Він не ходить у художню школу — просто малює те, що хоче і те, що бачить", — розповіла Ольга.
"Я мрію, по-перше, щоб Україна перемогла і щоб настав мир. А по-друге, хочу повернутися додому в Херсон", — каже Макар.
Діти, які не знали миру
Родина херсонців Буренків — теж вимушені переселенці. Четвертий рік живуть в Одесі. Мають двох дітей: Володимира, якому у 2026 році виповниться 6 -ть, і дворічну Мирославу, як родилась вже в Одесі.
"Вовчик, хоч і народився в мирній Україні, він погано це пам'ятає, але у нього хоча б було порівняння. Мирослава, вона не прожила жодного дня в мирній Україні. І оце мені найважче усвідомлювати, що вони діти війни. Те, що діти у садочку під час навчання і під час тривог йдуть у бомбосховище — це безпека. Але коли їх будять посеред денного сну, оце для мене найважче. Я не можу до цього звикнути", — говорить Надія Буренко.
Жінка каже, що повномасштабна війна вплинула на її сина. Він боїться тривог. Коли вона спрацьовує у телефоні, він кричить: “Мамо, тривога!” і ховається за дві стіни або виходить у коридор.
"Діти граються у "війну" — у них свої ігри. Ракети, шахеди, Іскандери — усі ці воєнні слова вони вже знають.У грудні були дуже сильні вечірні обстріли, коли всі поверталися додому після садка чи навчання. Коли шахеди летіли над містом, я їх чула дуже добре. Ми в нашому дворі просто бігли до стіни, і я лягала та накривала дітей", — згадує Надія.
В Одесі родина мешкає в орендованій квартирі. У 2024 році Буренки приїздили у Херсон, щоб оформити прописку меншій доньці. Старший син показував сестрі рідний дім.
"Він розумів, що це його дім. І казав: "Мирослава, це я тут народився. Це моя кімната" — особиста кімната його. Питає мене: "Мама, коли закінчиться війна, ми поїдемо в Херсон?" А я не можу відповісти, бо не знаю. Мене зупиняє відсутність працюючих шкіл, садків, гуртків. Навіть якщо війна завтра закінчиться, в Херсон ми повернутися найближчим часом не можемо, бо діти — наша відповідальність. Найважче зараз — це відсутність власного житла. Оце мені болить. Тому що у дітей немає свого дому", — говорить Надія.
Життя в Німеччині і мрія про повернення
Родина Аверіних тимчасово проживає у Німеччині. Наймолодшій донці Ксенії – чотири роки. Дівчинка народилася 26 лютого 2022 року у Новій Каховці на Херсонщині.
"Вона народилася в окупації. Вона в нас "Ксенія-воїн". Знає українські пісні, переказує українські казки. Вона розуміє українську мову. Ми ходимо до українських гуртків", — розповідають батьки Ксенії Дар’я та Артем.
В родині троє дітей. Старші постійно згадують рідний дім, і їм складно долати мовний бар’єр.
"Марко закінчив дев'ять класів, отримав атестат з української школи. У Марка дуже виходить з баскетболом. Його тут друкували у газеті. І він хоче піти трошечки далі. І може вийде в нього з баскетбольною кар'єрою", — розповідає Дар'я.
Донька Аверіних Варвара навчається в українській школі онлайн. Також ходить до третього класу у німецьку школу.
"Німецька не дуже їй дається. Вона кожного дня питає: "Мама, коли це все закінчиться, коли ми звідси поїдемо?" або "А ти пам'ятаєш, як у нас було на пляжі? А ти пам'ятаєш, яке у нас там дерево десь росло? А ти пам'ятаєш, що там ми до бабусі ходили?" — розповідає Дар'я.
Понад усе родина мріє про повернення в Україну, говорять Дар’я та Артем:
"Ми, мабуть, будемо в числі перших. В числі перших поїдемо, як тільки можна буде повернутися. У нас дуже багато друзів в Україні залишилось. Ми дуже різні, дуже. Німеччина і Україна – це різні світи".
Скільки дітей народилося на Херсонщині від початку повномасштабної війни
Від початку повномасштабного вторгнення станом на другу половину березня 2026 року відділи державної реєстрації актів цивільного стану Херсонської області зареєстрували 2760 народжень, розказала начальниця відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ганна Расторгуєва.
"З 24 лютого 2022 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану зареєстровано 2760 народжень. А безпосередньо нашим відділом, відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні — 1229", — каже Ганна.
Джерело – Суспільне
