Чоловік з невеликого міста на лівобережжі Херсонщини пережив російський полон і зміг виїхати у 2025 році. З того часу він зміг ідентифікувати російських військових, які його катували, а також свідчить проти людей, які пішли на співпрацю з РФ.
Його історію опублікував Центр журналістських розслідувань.
Чоловік намагався виїхати з окупації ще у 2023 році. Однак на пропускному пункті з Кримом росіяни назвали його "ждуном" – так окупанти називають українців, які залишилися на захоплених ними територіях та чекають на звільнення, і заборонили виїжджати.
Згодом по одній із позицій військових РФ ударили ЗСУ, тоді вони задали про чоловіка. Навесні 2024 року до будинку Валерія вдерлися російські військові в масках, натягнули пакет на голову, вивезли його до катівні, прикували до батареї та стали знущатися.
“Мені одразу заявили, що я винний в смерті російських військових і координував по них удар ЗСУ, до крові били ногами. Потім принесли тапік, приєднали два дроти до вказівних пальців і пустили струм. Біль був страшенний. Час від часу до кімнати забігав якийсь військовий і без кінця бурмотів: «Каких ты пацанов погубил! Каких пацанов!!!» За кілька днів мене вивезли до іншої катівні та знущались наді мною вже там. Однак жодних обвинувачень мені так і не висунули”, – розповів житель Херсонщини.
Чоловіка тримали в кількох різних катівнях майже рік і відпустили на початку 2025 року. Невдовзі після цього він виїхав з окупації за кордон: “зрозумів, що рано чи пізно може знову потрапити до рук російських катів”.
Виїхавши на безпечну територію він звʼязався з українськими правоохоронцями й дав покази про пережите ним у російському полоні. Кримінальне провадження за фактом його зникнення відкрили раніше: після звернення до правоохоронців рідних щодо викрадення чоловіка представниками окупаційної влади.
За словами чоловіка, він зараз постійно на звʼязку зі слідчими. Він зміг самостійно ідентифікувати частину російських військових, які катували його, ще кількох за його допомогою ідентифікували правоохоронці. Крім того, Валерій дає свідчення щодо інших справ, повʼязаними з діяльністю місцевих, які пішли на співпрацю з РФ.
Чоловік каже, що це для нього – справа всього життя. Адже російські окупанти забрали у нього не лише минуле, а й майбутнє. Він згадує, що те саме казав їм і під час допитів у російській катівні.
“В полоні у росіян я втратив своє здоровʼя, а вони поки почувають себе безкарними, можуть спокійно літати на відпочинок до Туреччини, Єгипту та інших країн. Я ж прагну, щоб усі вони понесли покарання за свої злочини. Тому для мене так важливо зафіксувати все, свідком чого я був, важливо довести все до суду. А рано чи пізно вони неодмінно потраплять на гачок і змушені будуть відповідати за свої вчинки. Я справді цього хочу”, – зізнався Валерій.
- Ще у 2014 році Крим став “першою платформою”, на якій Росія почала системно переслідувати цивільне населення. Обшуки, катування, фабрикація справ у 2022-му масштабували на окупованих територіях Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей. З 2014 року правозахисники фіксують цілеспрямовану політику РФ – придушення будь-якого спротиву. Російські окупанти перед захопленням півострова та чотирьох областей України створювали “чорні списки”. Потім до формування цих “списків” долучалися місцеві колаборанти. До них потрапляли українські журналісти, правозахисники, активісти, учасники АТО та їхні рідні, додала Ольга.
- Крім того, влада Кремля вибудувала “систему” для стеження за українцями в соціальних мережах на окупованих територіях. Аби виявляти та придушувати будь-які прояви проукраїнської позиції, що часто завершується адміністративними або кримінальними переслідуваннями. У структурі МВС РФ діє “Центр з протидії екстремізму”, ключовою функцією якого є моніторинг соціальних мереж. Цілий штат за державні кошти відстежує публікації, вподобайки та коментарі користувачів, шукаючи прояви нелояльності до окупаційної влади.
Джерело – Вгору
