Декілька днів з пораненими легенями, ногами та хребтом у Кринках Херсонської області провів військовослужбовець з Івано-Франківщини Роман Яремко, допоки його не евакуювали. Після цього чоловіку ампутували ноги, проте чоловік займається спортом та їздить на машині.
Свою історію Роман Яремко розповів журналістам Суспільного.
До повномасштабного вторгнення чоловік працював у правоохоронних органах, потім – начальником кінологічного відділення у Коломийській виправній колонії. А згодом – у компанії, яка ремонтує дороги.
"У мене досвіду багато, освіта вища юридична. Я ж примудрився ще закінчити Київську академію внутрішніх справ. В міліції мав звання офіцера", – говорить Роман Яремко.
Після початку повномасштабного вторгнення чоловік вирішив долучитися до лав Збройних сил України. У місцевому ТЦК та СП йому відмовляли чотири рази, бо має трьох дітей.
“Але все ж мене відправили спочатку на аеродром в Корнич. Я рапорт написав і пішов на передову. Я, можна сказати, пів життя військовий. Як не піти? В мене – троє дітей. Я не можу сидіти осторонь. Не хочу, щоб хтось сюди прийшов, де мої діти", – розповів ветеран.
Після військового вишколу у січні 2024 року Роман поїхав воювати на Херсонщину. Служив у складі 35 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Військовослужбовець був штурманом на човні. Перепливати Дніпро переважно доводилося ввечері та вночі.
"Ми мали забирати поранених хлопців. Підлітали на інший берег, забирали їх, відвозили, а нас постійно обстрілювали. У росіян там техніка була. А ми ходили з одним автоматом і ще дрони мали. А так, то техніки у нас практично не було. Щоб ви розуміли, коли ми туди йшли – це як дорога в один бік. Ти туди йшов і знав: є 10%, що ти звідти повернешся. Це всі знали", – пригадує оборонець.
На початку березня 2024 року під час бойового завдання поблизу села Кринки російські військові підбили човен Романа Яремка. Коли бійцю вдалося дістатися до берега, солдати РФ почали мінометний обстріл. Уламки поранили чоловікові легені, ноги та хребет. Інші троє військових, які були з Романом загинули, ще двоє – зникли.
Чоловік пригадує, після того, як отямився, спершу не відчував ніг через уламок, який застряг у хребті. Його рація зникла, а навколо не було нікого.
“Знайшов свою рацію. Командир учив: завжди брати запасну батарею і ставити собі в бронежилет. Я поміняв батарею, зловив хвилю і зв'язався з командуванням. Вони в шоку всі були. Бо мене вже там всі поховали. Думали, що я – "двохсотий". Додому вже передали, що я зник безвісти", – ділиться чоловік.
Ще пʼять днів після того, як Роман Яремко звʼязався із побратимами, його не могли евакуювати. Чоловік відмовлявся від допомоги, бо бачив, що неподалік окупаційні війська будують спостережний пункт.
За його словами, цей час він в основному ховався під деревами, адже нічого не міг зробити через поранення. Побратими дронами відправляли йому термобілизну та воду.
Романа Яремка евакуювали військовослужбовці з іншої бригади, які йшли рятувати свого побратима:
“Це мій командир добився, щоб мене підчепили, забрали звідти. І то я йшов їм назустріч по болоті гнилими ногами. Але все ж таки дійшов до них. І тоді нас забрали по канатах через болото".
Після евакуації Романа відправили у госпіталь. Спершу медики лікували поранені легені бійця. Він каже: попри те, що лікарі намагалися врятувати його ноги, розумів: ампутації не уникнути.
"Коли я побачив, що ноги вже чорні, пальці, одразу зрозумів, що ноги відріжуть. Сказав: ріжте одразу так, як має бути, і все. Бо я стаю на ногу, воно аж коле, видно, що нога відморожена повністю, чорна вже”, – додав чоловік.
Роман Яремко після протезування навчився кермувати автівкою, Івано-Франківщина, вересень 2025. Суспільне Івано-Франківськ
Після того як для військовослужбовця виготовили протези, він перестав користуватися колісним кріслом. Щоб долати великі відстані, Роман Яремко сідає за кермо свого автомобіля. Чоловік пояснює: місцевість, де він живе, має горбистий рельєф з високими схилами, тож автівка – єдиний надійний спосіб підтримувати свою мобільність.
Зараз Роман Яремко активно займається спортом, зокрема стрільбою з малокаліберної рушниці, дартсом та веслуванням. Ветеран брав участь у чемпіонаті України з веслування на ялах. Там він виборов перше місце. Також у складі команди ветеранів Одещини представляв країну на міжнародному марафоні з веслування на ялах у Греції.
- У середині жовтня 2023 року військові 73-го морського центру спеціальних операцій ім. кошового отамана Антіна Головатого переправилися на лівобережжя Херсонщини. Від жовтня в американському Інституті вивчення війни фіксували успіхи ЗСУ на лівобережжі, зокрема, поблизу Кринків.
- New York Times 16 грудня, оприлюднила інтерв'ю з кілька українськими морпіхами й солдатами, що брали участь у форсуванні Дніпра на Херсонщині. Вони висловили занепокоєння щодо великих втрат та надто оптимістичних заяв українських чиновників. Офіцер однієї з бригад ТРО, яка працює на Херсонщині, 21 грудня розповів, що глобальних успіхів на цьому напрямку немає, адже в окупаційних військ більше артилерії та технічних засобів.
- Суспільне 16 липня повідомило, що за словами військових, ЗСУ покинули Кринки ще кілька тижнів тому. У матеріалі, опублікованому Liga.net, йшлося, що окрім Кринків ЗСУ вийшли й з Урожайного на Донеччині. На мапі бойових дій Deep State 18 липня 2024 року частина окупованої території біля села Кринки на лівобережжі Херсонщини збільшилася. У Раді повідомили, що з Кринків українські військові вийшли через те, що там неможливо утримувати позиції. Адже військові РФ знищили цей населений пункт. Однак зазначили, що ЗСУ перебувають на інших ділянках лівобережжя Херсонщини.
- Журналісти писали, що у період із жовтня 2023 року по кінець червня 2024 року розшукують 788 українських військових, які офіційно зникли безвісти в селі Кринки на лівобережжі Херсонщини.
Джерело – Вгору
