Любов Сердюк (прізвище змінено з міркувань безпеки) до повномасштабного вторгнення працювала вчителькою української мови й директоркою школи. Вона разом із чоловіком Володимиром жили в Олександрівці на Херсонщині. Їхні син і донька – військовослужбовці. У 2022 році жінку катували російські окупанти через її сина і нібито передачу координат Збройним Силам України.
Історію Любові Сердюк розповіла Медійна ініціатива за права людини.
Зранку 24 лютого 2022 року сина Любові Владислава викликали до військової частини в Олександрівці. Бійці отримали наказ виїжджати, тож він покинув Олександрівку, а Володимир та Любов залишилися вдома.
Вісімнадцятого березня до подружжя прийшли від 12 до 15 військових РФ. Вони обшукали сарай, перевірили документи, говорили, що шукають нацистів. А потім пішли.
Наступного разу російські військові приходили до Сердюків у червні: перевірили телефони, спитали про сина. Жінка сказала, що нічого не знає про його місце перебування.
Восени 2022-го подружжя Сердюків збиралося виїхати з окупованого села. Однак 28 вересня росіяни закрили блокпост на Василівку і родина не встигла виїхати.
Першого жовтня в Олександрівці “прилетіло” поблизу військової частини. Вже о другій годині дня до подвірʼя Сердюків підʼїхала автівка. До її будинку вдерлися російські військові. Спочатку вони били жінку, питали де син та кому вона передавала їхні позиції. Один з військових почав перевіряти ноутбук жінки. Через відсутність підозрілих файлів він розлютився та почав вимагати, щоб Любов говорила з ним російською. Її били за слова сказані українською мовою.
Поки один росіянин розмовляв із нею, інший рився в шафах, а решта військових була з її чоловіком на вулиці.
Один з військових пригрозив, що стрілятиме у Володимира, щоб у неї “язик розв’язався” та вийшов. А згодом повернувся в будинок.
“Я твого чоловіка на шмаття порізав, – звернувся до жінки. Потім дістав військовий ніж і почав длубати її вістрям у плече,” – розповідають журналісти.
Не діставши від жінки потрібної їй інформації, вони вивели її з дому. На вулиці вона побачила, що Володимир лежить на землі. Її відвезли до дитячого спортивного оздоровчого табору “Слава” у Скадовську й там утримували з іншими незаконно затриманими жінками.
На другий день Любов забрали на допит. Знову питали про сина. З розмови зрозуміла, що окупанти не знають ані його посади, ані звання.
“Жінку допитували двоє росіян, на час розмови з неї зняли мішок, тож вона розгледіла чоловіків. Першому – Саші (один до одного вони зверталися на імʼя) – на вигляд не виповнилося й 30 років; він був у балаклаві, тільки очі видно, але його вік легко зчитувався. Другий – Сергій Іванович – був старший, до 50 років, короткострижений. Обидва були у російській військовій формі”, – розповіли у МІПЛ.
Любов били по голові пластиковою пляшкою з водою і кийком у ліве плече, військовий вистрелив з пістолета поруч з її головою. Жінка каже, що ймовірно це був якийсь газ, бо вона втратила свідомість. Також жінці погрожували відрізати вухо і “надіслати його поштою синові”.
Вона боялася, що окупанти зателефонують синові з її мобільного телефона. Пізніше, вона дізналася, що Владислав знав, що матір забрали військові РФ та був готовий до провокацій.
На другому допиті Любов знов питали про сина. Також цікавилися донькою. Розмова була недовгою, після цього жінку на допити вже не кликали, але продовжували утримувати у пральні дитячого табору, який росіяни перетворили на базу.
Пʼятого жовтня її вивели й відвезли до села Гладківка. Там вона залишилася на ночівлю. Наступного дня жінку привезли до її будинку в Олександрівці. Він був зруйнований: залишилися лише стіни й попіл. Вона знайшла чоловіка.
“Володимир виглядав нормально, але зʼясувалося, що росіяни ножем добряче поштрикали йому спину, також били прикладом, – розповіли правозахисники.
Наступної ночі російські військові обстріляли будинок та підпалили те, що залишилося.
Уже на другий день після повернення Любові додому подружжя виїхало з Олександрівки, а 20 жовтня родина виїхала через Росію за кордон, а потім повернулися на підконтрольну Україні територію.
- Через російські катівні на Херсонщині пройшли сотні людей. Тільки у двох найвідоміших (ІТТ на вулиці Теплоенергетиків та у будівлі Головного управління Нацполіції в Херсонській області на Лютеранській, колишній Кірова) окупанти утримували понад 600 людей. За даними Національної поліції України, на деокупованих територіях Херсонської області виявлено 23 місця, де росіяни незаконно ув’язнювали та катували українських громадян.
Джерело – Вгору
