На подвір’ї Римської Академії образотворчого мистецтва багряніє українська вишиванка. Цю красу створила Світлана Пасірська – студентка третього курсу факультету «Мода та дизайн одягу» — за власним ескізом. У планах на майбутнє – відкрити власне ательє, щоправда ще не вирішила, де саме.
Бажання повернутись в Україну не покидає дівчину, незважаючи на європейський диплом та можливості, які він дає. Та поки, ось уже незабаром, у січні 2019 року, на молодого дизайнера чекає участь у показі AltaRoma 2019 та презентація власної колекції одягу за українськими мотивами.
Розкажи передісторію, як цей чудовий street art з’явився на вулицях Риму?
«Втілення української традиції в street art є результатом тривалого вивчення та відображення символічних значень традиційних українських орнаментів. Готувала цю роботу для екзамену із сучасних технік у мистецтві. Ідея її полягала в тому, щоб виразити у ній суть автора, хто він, що належить йому і є невід’ємною його частиною. Оскільки в Україні 4 роки навчалася на відділі вишивки в Косівському училищі прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв, ми вивчали і створювали проекти виключно на українську тематику, зокрема Гуцульщину. Це, безперечно, вплинуло на мене і на мої подальші плани та проекти. А тим паче, перебуваючи за межами країни, це просто місія нести українську культуру в маси, знайомлячи інші нації з багатством традицій та досягненнями нашого народу.
Розкажи про символічне значення твоєї роботи та самого орнаменту
«У моєму випадку я вибрала громадське місце — Академію образотворчого мистецтва у Римі (Accademia di Belle Arti di Roma). Робота виконана на свіжому повітрі, а це своєрідна комунікація, набір інформації та «звернення» до спостерігача, до обраної мною аудиторії студентів та вчителів, а в деяких випадках і до тих, хто випадково опинився на шляху.
Вишивання – невід’ємна складова частина культури українського народу, національної духовності, морально-етичної, матеріальної культури. Техніка вишивати хрестиком в Україні вважається сильним захисним оберегом, адже в складному наборі перехрещення ниток, в енергії затраченій на роботу, кольорах та орнаментах закладається чудотворна сила. Вишивання є творчим процесом, умінням передати своє світовідчуття, свою внутрішню енергію, закодувавши її на полотні. Через цю просту та водночас геніальну систему знаків – квадратиків, хрестиків, гілочок – розкривається ставлення українця до таких філософських категорій, як-от Всесвіт, життя на Землі, народження, смерть, осмислення свого місця та покликання. Тут і міфологія, і релігія, і давнє мистецтво наших предків, і душа нашого народу.
З давніх-давен українці велику роль приділяли семантичному наповненню та ритуальному призначенню вишитого виробу. Вибрані кольори — червоний та чорний — є основними, що використовуються в традиційній класичній українській вишивці.
Червоний символізує любов до людини, життя, енергію сонця, радість. Має червоний колір і оберегові і сакральні функції, оскільки є дуже активним і сильним, що дає потужне енергетичне підживлення, захист від неприємностей, життєву силу.
Чорний — колір інформації, стародавнього знання, зв'язок з предками; означає багатство, силу землі та енергію, є символом родючості та благополуччя.
Ромб символічно уособлює плід Матері Землі, зігрітий сонцем. Допомагає боротися з труднощами людського життя, стає сильним захисним закликом, приносить удачу, сприяє родючості.
Прямий хрест — символ сонця, творець, початок людини, а також означає гармонію чотирьох елементів: вогню, води, землі та повітря.
Квадрат — символ магічного числа 4, що позначає матерію, і є символом чотирьох пір року, чотирьох елементів, чотирьох сторін світу (північ, південь, захід, схід), життєвих циклів. Квадрат на вишитті — це досконалість, гармонія, порядок.
Хвилясті лінії символічно представляють воду. Сонце та вода є двома основними елементами, які створили та підтримують життя на Землі.
У чому полягає основна ідея твоєї роботи?
«Основна ідея моєї роботи полягала в тому, щоб передати оточуючим красу і символічне багатство української культури. Водночас це незвичний спосіб зробити street art, який би проявив мене як художника сучасного мистецтва.
На закінчення, я б хотіла зауважити важливу деталь, що дуже часто не береться до уваги. Вишивальниця, виконуючи свою роботу, повинна мати позитивні думки, щоб не вплинути негативно на орнамент, який створює. Старші люди розповідають, що в давні часи процес вишивання вважали ритуалом – за нього брались у визначені дні, із чистими світлими думками, закладаючи позитивну енергію у свою працю.
Хотіла б поділитися тим, як я вишивала під сонцем приблизно вісім годин на день і тиждень поспіль (в загальному десь 50 годин, 480 метрів нитки). Вишивала з любов'ю, вдячністю і гордістю до моєї країни, до цінностей, які вклали в мене.
Наразі я представниця української культури за кордоном, тому кожна можливість продемонструвати ,хто такі українці, для мене є важливою! Водночас слід пам’ятати, як для саморозвитку, так і для професійного росту, де ми знаходимося, бути вдячним за нові можливості, які надаються.
Джерело – Вгору
