Уродженець Херсонщини "Діловод" — заступник командира механізованого батальйону з тилу 41 окремої механізованої бригади. Зараз військовослужбовець займається забезпеченням свого підрозділу.
"Що стосується того, щоб вдягти, нагодувати, щоб були в теплоті, щоб були всім забезпечені як пральні, лазні — повністю мій профіль. Також допомагаю оформлювати документи зі списання, щоб потім, коли війна закінчиться, хлопці не залишалися в армії і роками це все не списували. Головне — це своєчасність", — розповідає чоловік.
Діловод збирає дані про потреби бійців на місцях: ремонт автівок, окопні свічки, буржуйки. За його словами кожна професія у війську важлива: від піхотинця до тиловика:
"Коли я був в окопі, думав, як добре сидіти в логістиці, працювати з папірцями й все. Але коли потрапив у цю сферу, зрозумів, що кожен напрямок важливий. Якщо буде погано працювати тил, то у хлопців на передку не буде абсолютно нічого", — каже боєць.
У 41-й окремій механізованій бригаді "Діловод" служить з перших днів її створення. Сам чоловік родом з лівобережжя Херсонщини, де і застало його родину повномасштабне вторгнення. У перший день, зібравши речі, спробували вирватись, але побачили, що бої йдуть уже на Антонівському мосту, тому вимушено завернули. З окупації сім’я виїхала 14 квітня 2022 року.
"Діловод" розповідає, встиг у телефоні зберегти карту шляху. Це і допомогло знайти дорогу. За автівкою чоловіка сформувалася колона інших охочих виїхати на підконтрольну Україні територію.
"Коли виїздили із села нашого, росіянин на блокпосту, знущаючись чи провокуючи нас, типу "привітав" нас “Слава Україні!” і нахабно посміхався нам у очі, питав чому ми виїжджаємо. Я сказав, що немає дитячого харчування і нема чим робити дитині щеплення. Тому нас і пропустили", — згадує "Діловод".
О 10 ранку колона, до якої приєднався чоловік, доїхала до Снігурівки. Почався обстріл. Завдяки тому що у салоні була маленька дитина, їхню автівку пропустили першою. Так вдалося уникнути потрапляння під снаряди. Разом із сім’єю "Діловод" зупинився у Коблеве.
"Було дуже важко. Виїхав з окупації з тисячею гривень у кишені. Я працював на виноградниках у Коблеве за 200 гривень в день. Потім влаштувався на винний завод", — розповідає військовослужбовець.
До повномасштабного вторгнення чоловік офіційно займався промисловою риболовлею. Добував креветку та кефаль. Досвіду служби у війську не мав. У лютому 2023 року 27-річний "Діловод" отримав повістку. Попри те, що дружина плакала і була проти, чоловік вирішив виконувати свій обов’язок. Свій позивний отримав на початку служби:
"Коли прийшов у військкомат, спитали, чи маю досвід служби та вищу освіту. Дізнавшись, що закінчив університет, сказали: "Ти грамотний, тямущий. Частина формується. Діловодом будеш". Коли прийшов у бойовий підрозділ, у квитку було написано "військова спеціальність діловод". Так от себе і назвав", — каже боєць.
Спочатку служив оператором відділення взводу протитанкових ракетних комплексів. Завдяки тому, що мав вищу освіту, пішов на 40-денні офіцерські курси. Звідти уже на посаді командира взводу потрапив на Куп’янський напрямок.
"Війна це невесело, це не прогулянка", — згадує "Діловод" бойові дії в Орлянці під Куп’янськом, коли з-під російських обстрілів разом евакуював поранених побратимів і техніку.
"Я тоді був командиром роти, зі мною був начальник розвідки. Ми пішли на позиції. Розумію, що там все спалено, місце добре проглядається, ситуація важка. Нас починають крити, ми ховаємося по бліндажах. Розумію, що треба працювати, бо машини на ранок не має бути там у спаленому лісі. Ми під’їхали, намагаємося причепити трос до машини, що застрягла, а по сторонах бачу спалахи ворожих виходів. Не хотілося нічого в цьому житті, тільки вижити", — говорить він.
30 січня 2023 року, займаючись евакуацією поранених, захисник на псевдо "Діловод" отримав поранення у районі села Синьківка.
"Отримав інформацію, де вони перебувають. Попри обіцянку дружині нікуди не йти, мені б совість не дозволила так вчинити. Прийшов – а їх немає. І як раз тоді став на міну. Відірвало пів стопи у Синьківському лісі. Дивлюся берець весь у крові і ноги не видно. Посікло ще осколками руку, тепер один палець просто прямий. Хлопцю, який ішов позаду мене, взагалі відірвало ступні", — каже офіцер.
Після обстеження лікарем виявилося, що стопа на місці, три пальці з п’яти уціліли. Пройшовши реабілітацію, військовослужбовець разом зі своїм підрозділом воював у Часовому Ярі і Торецьку. У 2025 році "Діловод" отримав третю групу інвалідності, але вирішив продовжити військову службу.
"Я можу списатися, але не бачу в цьому сенсу. Я у своєму колективі, зі своїми хлопцями. Ми з самого початку формування нашого батальйону разом, можна сказати, що одна сім’я. Я знаю потреби від солдата до офіцера, де треба допомогти, чого набути, як мотивувати. Тому не хочеться їх залишати", — розповів він.
Доньці "Діловода" — п'ять років. Попри службу чоловік намагається якомога частіше спілкуватися з дитиною. Відпустки нечасті, тому переважно – за допомоги відеозв’язку.
"Коли вдома не буваєш по кілька місяців, буває ховається, соромиться. А коли приїжджаєш, то все: "Тато, тато!" І тоді ми усюди катаємося, ходимо на батути, кафе – все разом робимо", — каже чоловік.
"Діловод" мріє, щоб скоріше закінчилася війна, зустрітися з нарешті з близькими, які залишилися в окупації. Після війська хоче збудувати теплиці та вирощувати овочі та ягоди.
"Саме головне, щоб були коло мене мої дівчатка: дружина і доня. Коли сім’я поруч — це найважливіше", — говорить військовослужбовець.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у TikTok, WhatsApp,
Джерело – Суспільне