Звільнений з російського полону, колишній міський голова Херсона Володимир Миколаєнко майже три тижні перебуває вдома. Багато гуляє, спілкується з містянами, займається громадською діяльністю. Ми поговорили з ним про повернення до Херсона, що вразило у місті та що захоплює.
"Три з половиною роки в полоні не додали здоров’я. Лікарі сказали: “Будемо тебе відновлювати”, але я протримався два місяці й повернувся додому, до рідних. Уже майже три тижні я в Херсоні. Перше враження – дуже болісне. Херсон сьогодні – це мій біль. Раніше він був моєю радістю, містом, де я народився, виріс і за яке відповідав. Тепер це біль. І важко це прийняти, бо рани від полону ще не загоїлися, а тепер додався новий біль", — говорить Володимир Миколаєнко.
Він повернувся у зовсім інше місто — над яким постійно літають дрони й небо закрите антидроновими сітками, зруйновані й пошкоджені будівлі й будинки, замість вікон — OSB-плити, зарослі парки й розбиті вулиці у прибережній зоні.
"Мене забрали в полон в Херсоні, коли в нас в руках були автомати оці 50-их років. Повертаєшся, а тут уже, вибачте, летючі роботи, ці дрони, які сьогодні просто вбивають херсонців кожного дня, полюють за херсонцями, за тими ж маршрутками, тролейбусами, за "швидкими допомогами". От враження, що весь світ бачить, розуміє, але чогось мовчить", — говорить Миколєнко.
Його обурює прагнення іноземців й досі розгадати "загадкову російську душу": "Та нема там душі, зрозумійте, нема, не треба її шукати. Нема душі. В них душі там не більше, чим у цих роботах, які літають і вбивають наших людей".
Найважче, каже колишній міський голова Херсона, сприйняти, що вбивають людей. Особливо, коли розумієш, що багатьох, яких ти пам'ятав, любив, дружив — вже немає.
"А Херсон… Та я бачу, що люди переконані, що ми відновимо, зробимо набагато краще. Шкода отих дійсно старих будівель, з яким пов’язана історія нашого міста. Нічого, відбудується. Я в цьому переконаний. Головне, щоб ми не втрачали людські життя. Дуже страшно дивитись, коли тут і малеча, і люди похилого віку, і такі речі відбуваються – щоденні вбивства, це дуже болісно", — говорить Миколаєнко.
На вулиці до нього часто підходять люди. Питають як справи, або розпитують по своїх рідних, які перебувають у полоні або зникли безвісти. Володимир Миколаєнко не відмовляється спілкуватись ні з ким.
"Ми стали ріднішими один одному. До війни у Херсоні було 340 тисяч жителів, зараз кажуть, що 60. Зрозуміло, що нас стало менше, що ми згуртувались, ми вже майже один одного знаємо в обличчя, ми вітаємось, ми практично щодня разом п’ємо каву або зідзвонюємось, обговорюємо якісь новини", — розповідає колишній міський голова.
Він захоплюється херсонцями, які попри все тримаються, й українцями загалом. Але кожен, на його думку, має, засвоїти уроки цієї війни.
"Шкода, що доводиться платити кров’ю за речі, які здавались очевидними. Ми попереджали про Сальдо і Стремоусова, казали силовикам, що це люди Москви, але нас не слухали. Тепер бачимо, що не лише вони, а й багато інших зрадили. І водночас є ті, про кого думав найгірше, а вони навпаки тримаються і показали справжню позицію. Це дуже надихає", — каже Миколаєнко.
Зараз він веде активну громадську діяльність, має певні напрацювання, які, за його словами, вже почали приносити користь місту.
"Я сподіваюсь, що і далі в цьому напрямку буду працювати. Питання номер один – саме місто Херсон. Тому що я розумію, що свого часу мене тут люди обирали, вони мені довірили це місто, я ним опікувався довго. І сьогодні є певні пропозиції по таких більш потужних проєктах, але треба розв'язати проблеми міста, а потім займатись іншими справами", — каже Володимир Миколаєнко.
Він вважає, що зараз насамперед треба думати й наближати перемогу, а не влаштовувати політичні змагання. Цього, каже, в Києві надивися, у Херсоні поки що таких процесів не відчувається.
"Не можна зараз гратись в політику, коли йде війна. Ми ще не перемогли. Я завжди кажу: як будуть голосувати оті хлопці, які сидять в полоні, чи вони не варті того, щоб голосувати? А ті хлопці, що сьогодні в Покровську? Або які сидять у нас на островах і боронять Херсон? Ми що їх викреслюємо? Тому давайте переможемо, а потім будемо займатись виборами", — сказав Миколаєнко.
Він часто буває у місті, ходить його вулицями, зустрічається з людьми. Каже, що хоче все побачити власними очима. Вчиться жити в іншому Херсоні — під постійними обстрілами та атакою дронів.
«Я розумію, що треба ховатись в укриття, їх у місті багато, але поки не можу себе змусити. Знаю, що треба бути обережнішим, але звикнути важко — бігаю містом. Дружина не може мене втримати. Каже: "Думала, хоч тепер побачу тебе, поспілкуємось". А я відповідаю: "Щовечора перед сном розмовляв з вами, розповідав, як пройшов день, що з нами робили або не робили. Тому більше не розпитуй", — розповідає колишній міський голова.
Херсон, попри небезпеку, він залишати не збирається.
"Херсонці тут живуть, а я побіжу ховатись? Не планую, будемо так казати. Моя родина з першого дня війни тут, нікуди не тікала — всі в Херсоні. І я думаю, я повинен бути поруч з ними", — каже Володимир Миколаєнко.
Що відомо про викрадення Володимира Миколаєнка та його полон
Володимир Миколаєнко очолював Херсон із 2014 до 2020 року. Також був учасником місцевого Євромайдану.
Ексмера Херсона російські військові викрали 18 квітня 2022 року. Напередодні колишній мер Херсона отримував погрози від місцевих колаборантів.
Довгий час про нього не було жодної інформації поки представники Міжнародного комітету Червоного Хреста не підтвердили, що він перебуває у російській неволі.
24 серпня 2025 року у рамках обміну звільнили колишнього мера Херсона Володимира Миколаєнка.
Джерело – Суспільне
